Учіть дитя не стусанами, а хорошими словами, або Протидіємо насиллю над дитиною в сім’ї

Світлана Дубовикпрактичний психолог Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Луганська обл. 

Якось один знайомий у соціальній мережі попросив друзів поділитися досвідом — які методики народної педагогіки вони вважають актуальними у спілкуванні з дітьми. З-поміж цілком адекватних відповідей була одна, що вразила: "Різка й пасок". Жарт це був чи ні — невідомо. Та факт лишається фактом: жорстоке поводження з дитиною — не рідкість. Адже часто батьки плутають методи виховання зі звичайним насильством, намагаються бути "розпорядниками" життя власної дитини. У такій сім’ї вона не знає іншого ставлення, тому не може правильно оцінити ситуацію, вважає себе винною й не захищається. Як запобігти насильству над дитиною в сім’ї?

Більшість дітей асоціює слово «сім’я» з безпекою, комфортом і затишком. Але в деяких дітей асоціації діаметрально протилежні. Для них сім’я — небезпечне місце, оскільки вони є жертвами власних батьків.

Стаття до теми: «Коли хочеш як ліпше, або Як негативні інтервенції батьків впливають на дітей»

Жорстокість з боку найрідніших людей завдає непоправної шкоди психічному та фізичному здоров’ю, негативно впливає на усе подальше життя дитини. Часто батьки в такий спосіб її «виховують». При цьому вони впевнені, що цей «стиль виховання» корисний для дитини. Пояснення в таких батьків різні — одні не хочуть «зіпсувати» дитину, другі — виправдовуються розмовами про дисципліну й суворе виховання.

Дорослі називають такі причини, що провокують їх на насильство над дитиною:

• погана поведінка;
• неуспішність у школі;
• невиконання батьківських доручень;
• власні гнів, стрес і роздратування тощо.

Іноді один з батьків просто спостерігає за знущанням другого над своєю дитиною.

В Україні фізичне покарання й досі вважають звичайною практикою, хоча суспільство категорично заперечує жорстоке поводження з дітьми й різні форми насилля з боку дорослих. Відповідно до Сімейного кодексу України батьки мають право використовувати такі методи виховання дитини, які вважають за потрібне. Але в чинному законодавстві немає чіткого визначення меж можливого. Через таку невизначеність батьки порушують права дітей.

Звернути увагу батьків на проблему насильства над дитиною в сім’ї пропонуємо під час тренінгу.
  Тренінг для батьків «Протидіємо насильству разом»

Будь-яке насильство свідчить не про силу, а про її відсутність.

       Ральф Волдо Емерсон

МЕТА:

• здійснювати профілактику жорстокого поводження батьків з дітьми;
• навчати створювати сприятливі психологічні умови для виховання й розвитку дитини в сім’ї.

ЗАВДАННЯ:

• поінформувати батьків про насильство, його види та форми прояву;
• повідомити причини насильства в сім’ї і показати його наслідки;
• ознайомити з нормативними документами щодо запобігання та протидії насильства;
• сформувати мотиви позитивної міжособистісної взаємодії батьків з дитиною;
• налаштувати батьків на позитивне та конструктивне спілкування з дитиною.

ОБЛАДНАННЯ: маркери, олівці, стікери, аркуші паперу формату А4, ватман.

УЧАСНИКИ:

• практичний психолог (тренер);
• батьки учнів.

ТРИВАЛІСТЬ: 2,5 год

І. Вступна частина

Інформаційне повідомлення «Чи актуальна тема тренінгу?» 5 хв

Мета: ознайомити учасників з темою та завданнями тренінгу.

Хід: практичний психолог повідомляє батькам, що жорстоке поводження — це головна причина дитячого травматизму та смертності в усьому світі. При цьому деякі батьки впевнені, що покарання та заборони «виховують» дитину, сприяють соціалізації та засвоєнню суспільних норм. Насильство батьків над своєю дитиною проявляється по-різному.

Практичний психолог наголошує на важливості обраної теми і закликає протидіяти насильству разом.

Вправа-привітання «Знайомство» 10 хв

Мета: познайомити учасників та залучити їх до самопрезентації, налаштувати на активну роботу в групі.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам по черзі називати своє ім’я та основну рису свого характеру. Наприклад: «Мене звати Іван. Я завжди чесний» або «Мене звати Катерина. Я добра».

Вправа «Правила роботи групи» 5 хв

Мета: визначити та узгодити правила роботи групи для ефективної співпраці.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам сформулювати правила роботи групи для ефективної співпраці. Учасники висловлюють свої пропозиції, обговорюють їх, а практичний психолог записує на ватмані або на дошці.

Орієнтовні правила роботи в групі:

• Говорити по черзі.
• Не перебивати.
• Дотримуватися регламенту.
• Бути позитивним.
• Говорити «Я», а не «Ми».
• Висловлюватися за принципом «Тут і тепер».

Вправа «Очікування» 10 хв

Мета: визначити очікування учасників від тренінгу.

Хід: практичний психолог нагадує учасникам мету та завдання тренінгу. Він пропонує їм відповісти на запитання:

• Про що я хочу дізнатися?
• Які вміння я хочу отримати?

Відповіді учасники записують на стікерах. Відтак практичний психолог проводить обговорення. Учасники залишають стікери у себе до завершення тренінгу.

ІІ. Основна частина

Інформаційне повідомлення «Що таке насильство?» 10 хв

Мета: ознайомити учасників з термінами «насильство», «домашнє насильство».

Хід: практичний психолог пропонує учасникам пояснити, як вони розуміють термін «насильство». Учасники озвучують свої думки, а практичний психолог підбиває підсумок і наводить визначення польського фахівця з питань запобігання домашньому насильству Луїса Аларкона (Luis Alarcon): насильство — це дії, які чинить одна або кілька осіб. Ці дії мають характерніознаки, зокрема вони:

• здійснені свідомо і спрямовані на досягнення певної мети;
• завдають іншій особі шкоду — фізичну, моральну, матеріальну тощо;
• порушують права і свободи особи;
• унеможливлюють ефективний захист жертви насилля, бо той, хто його здійснює, має значні переваги — фізичні, психологічні, адміністративні тощо.

Практичний психолог пропонує групі дати проективне визначення терміна «домашнє насильство». Потім відбувається обговорення, і тренер підсумовує, що сім’я — це група осіб, пов’язаних шлюбом, народженням дітей, фактом усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які проживають разом, ведуть спільне господарство і мають взаємні права та обов’язки.

Домашнє насильство — це певні свідомі дії одного члена сім’ї по відношенню до другого, що порушують конституційні права і свободи людини та шкодять її розвитку, фізичному, психічному або моральному здоров’ю.

Найчастіше насильством і порушенням прав дитини вважають фізичну розправу. Але насильницькими з боку батьків можна вважати й такі дії, коли вони:

Несправедливість досягається двома способами: або насильством, або обманом.

        Марк Тулій Цицерон

• знущаються;
• завдають шкоди здоров’ю;
• навіюють страх;
• вживають образливі прізвиська;
• соромлять;
• залякують поліцією, церквою, спецшколою, колонією, психіатричною лікарнею тощо;
• порушують статеву недоторканість;
• ізолюють;
• контролюють спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним з батьків;
• використовують як передавача інформації під час конфлікту в сім’ї;
• контролюють поведінку за допомогою грошей;
• ігнорують;
• не задовольняють основні потреби;
• використовують як засіб економічного торгу під час розлучення;
• погрожують залишити в певному місці;
• погрожують фізичною розправою;
• поводяться з дитиною як із прислугою;
• не повідомляють про важливі рішення, що безпосередньо стосуються подальшого життя дитини.

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження з дитиною:

• фізичне;
• сексуальне;
• психічне;
• нехтування основними потребами дитини.

Робота в колі «Прояви насильства в сім’ї» 20 хв

Мета: інформувати про види та форми жорстокого поводження з дитиною в сім’ї і проаналізувати причини домашнього насильства.

Хід: практичний психолог інформує учасників, що насильство в сім’ї у юридичному аспекті — це правопорушення або злочин, який здійснює один член сім’ї з іншими членами сім’ї або особами, котрі визнані як члени сім’ї.

Фізичне насильство — найпоширеніша форма насилля над дитиною. У сім’ях дорослі вдаються до фізичного насильства здебільшого з «виховною» метою. Деякі батьки вважають допустимим бити дитину паском чи іншими підручними предметами, давати ляпаси. Внаслідок цього виникає замкнуте коло: дитина порушила поведінку — батьки з «виховною» метою зчинили фізичне насильство — дитина почала поводитися ще гірше.
 

Приклад Деяким дорослим виправдовувати насильство над своєю дитиною «виховною» метою не потрібно: вони вчиняють його через низький рівень самоконтролю, прагнення домінувати, гнів, роздратованість тощо.

Відповідно до Сімейного кодексу фізичне покарання дитини батьками, а також використання ними інших методів і видів покарання, що принижують особисту гідність дитини, заборонене (ч. 7 ст. 150).

Дитина, яка зазнає фізичних покарань, вважає, що її не люблять, відчуває страх, сором, ненависть, приниження, образу тощо. Вона стає агресивною, часто говорить неправду, схильна до крадіжок, тривожна, не вміє співпереживати, у неї низька самооцінка. Ймовірність, що така дитина куритиме, вживатиме алкоголь і наркотики, також збільшується.

Про те, що дорослі жорстоко поводяться з дитиною, свідчать:

• розлад сну;
• відсутність апетиту;
• енурез;
• енкопрез;
• часті вірусні захворювання;
• дивні харчові вподобання — листя, трава, крейда, пісок, грунт тощо.

Дитина, яка потерпає від фізичного насилля, не може самостійно розв’язувати проблеми, шукає підтримку в асоціальних компаніях, схильна до суїцидів, втеч з дому та бродяжництва.

Про насильство над дитиною свідчать такі ознаки:

• фізичні — синці, опіки, рани та інші зовнішні пошкодження, а також пошкодження внутрішніх органів, які не можуть бути наслідками нещасних випадків;
• психічні — боязливість, негативізм, агресивність до людей і тварин;
• поведінкові — страх фізичного контакту з іншими людьми та приховування причини травмування, плаксивість, суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство — навмисне маніпулювання тілом дитини як сексуальним об’єктом, її залучення до сексуальних дій з дорослими для їхнього задоволення або певної вигоди.

До сексуального насилля над дитиною відносять такі дії:

• статеві зносини з нею та її згвалтування;
• задоволення статевого потягу в неприродний спосіб;
• домагання дитини;
• залучення до проституції та порнобізнесу;
• демонстрування порнографії;
• фотографування оголених частин тіла дитини;
• імітування статевого акту стосовно іншої дитини;
• підглядання за статевими органами дитини, коли вона про це не підозрює;
• оголення перед дитиною статевих органів, сідниць;
• торкання інтимних частин тіла дитини;
• мастурбація у присутності дитини.

Розрізняють три типи примусу дитини до сексуальних дій — фізичний, емоційний і вольовий.

Про те, що дитина постаждала або періодично страждає від сексуального насилля, свідчить таке:

• захворювання, що передаються статевим шляхом;
• вагітність;
• страх будь-якого фізичного контакту;
• нічні жахи;
• сексуальні ігри;
• сексуальна поведінка;
• депресія;
• проституція;
• безладне статеве життя.

Скачайте брошуру «Тут мене не торкайся»

Навчіть дитину швидко реагувати на сексуальні дії щодо себе за допомогою «правила трусиків»: частин тіла, які прикривають трусики або купальник, ніхто не має права торкатися. Що раніше дитина дізнається про «правило трусиків», то ліпше.

Психічне насильство — постійні або періодичні обра́зи, погрози, приниження чи залякування дитини. Дорослі, які здійснюють психічне насильство над дитиною, часто говорять неправду, не виконують своїх обіцянок, висувають надмірні вимоги до дитини, що не відповідають їхнім віковим можливостям, акцентують увагу на недоліках дитини та неприязні до неї.

Наслідки психічного насильства — затримка мовного та психофізіологічного розвитку дитини, формування шкідливих звичок та асоціативних рис характеру. У дитини, яка зазнає емоційного насилля, — депресивні стани, безпорадність, поступливість, боязнь інших людей та невміння спілкуватися; страх темряви та нічні жахи; нервовий тик, енурез.

Якщо дорослі нехтують потребами дитини, не дбають про неї, часто залишають без нагляду, то в дитини порушується емоційний стан і з’являється загроза її здоров’ю або розвитку.

Ознаки, що свідчать про занедбаність дитини:

• постійно стомлений або сонний вигляд;
• санітарно-гігєнічна недоглянутість;
• відставання у фізичному розвитку;
• затримка мовного й моторного розвитку;
• голод;
• асоціальна поведінка тощо.
   

Батьки можуть чинити психічне насильство над дитиною взагалі без слів, за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

Економічне насильство — умисне позбавлення дитини житла, одягу та іншого майна, коштів, нехтування її потребами.

Форми економічного насильства:

• псування речей або їх крадіжка;
• відбирання їжі;
• шантаж, вимагання грошей;
• примус до жебракування і бродяжництва;
• експлуатація праці дитини;
• заборона відвідувати свята, кінотеатри тощо.

Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III гарантоване право дитини на захист від усіх форм насильства. Держава захищає дитину від усіх форм фізичного і психічного насильства, обра́з, недбалого і жорстокого поводження, експлуатації, сексуальних дій, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Вправа «Форми домашнього насильства» 10 хв

Мета: проаналізувати види та форми жорстокого ставлення до дитини в сім’ї.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам утворити чотири групи. Кожна група має визначити ознаки певного виду насильства, а потім озвучити їх для всіх учасників.

Вправа «Веселка» 5 хв

Мета: зняти психоемоційне напруження учасників.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам уявити веселку, по черзі пройти під нею, торкнутися її кольорів. Потім він залучає їх обмінятися враженнями й відчуттями.

Вправа «Портрет насильника» 10 хв

Мета: навчити оцінювати ситуацію ризику домашнього насильства.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам утворити 2-3 групи. Вони мають намалювати на аркуші чи описати вербально збірний портрет домашнього насильника. Потім представники кожної групи по черзі «презентують портрет».

Практичний психолог підсумовує, що насильник здебільшого — це людина з «двома обличчями». За межами дому — це доброзичлива і з вигляду порядна людина, а вдома — тиран. Насильники виявляють підвищену агресивність, роздратування, ревнощі. Часто агресивність посилюється через вживання алкоголю, наркотичних речовин. Серед насильників багато людей із психічними відхиленнями. Зазвичай над ними теж знущалися в дитинстві, тому вони засвоїли стереотип агресивної поведінки й поводяться так само.

Вправа «Чи є насильство в моєму житті»10 хв

Мета: навчати оцінювати ситуацію ризику та протидіяти жорстокому ставленню.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам проаналізувати, чи має місце насильство у їхньому житті та в житті їхньої дитини. Відповісти на це запитання можна подумки, намалювати, записати на аркуші. Практичний психолог залучає до обговорення лише тих учасників, які виявлять бажання.

Робота в колі «Виховання чи жорстоке поводження» 10 хв

Мета: навчати діяти у виховних ситуаціях відповідно до норм права.

Хід: практичний психолог зачитує твердження про виховання дітей. Учасники мають оцінити, чи є в них ознаки жорстокого поводження з дитиною, та обгрунтувати це.

Орієнтовні твердження для обговорення:

• Дитина має завжди слухатися дорослих і робити тільки те, що їй скажуть.
• З дитиною неможливо ні про що домовитися. Вона нічого не розуміє, якщо не проявити суворості або фізичної сили.
• Дитині не слід ні в чому відмовляти, нехай робить, що хоче.
• Добре, якщо дитина чогось боїться: страх — це хороший інструмент виховання.

Вправа «Міфи і правда про насильство в родині» 10 хв

Мета: обговорити стереотипні висловлювання про насильство в сім’ї.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам погодитися із твердженням чи спростувати його. Свої думки учасники мають аргументувати.

Картинки в цій статті — інтерактивні.

Клікайте на них, щоб перевернути.

Інформаційне повідомлення «Законодавство, що тебе захистить»10 хв

Мета: ознайомити учасників з нормативними документами щодо запобігання насильству.

Хід: практичний психолог ознайомлює учасників із законодавчими актами України про запобігання насильству. Він зауважує, що людина може зупинити насильство, яке бачить удома, у школі, на вулиці. Іноді вона не усвідомлює, що втягнута в коло насильства, оскільки не знає, що певні насильницькі акти щодо неї порушують її права, честь і гідність, не знає своїх прав, як зихистити себе.

Практичний психолог інформує батьків про органи та установи, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

Від сварки до бійки — один крок.

 Українське прислів’я

• служби у справах дітей;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
• центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
• суди;
• прокуратура;
• уповноважені органи з питань пробації.

Допомогу постраждалим особам надають такі заклади:

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Інформаційне повідомлення «Як спілкуватися з дитиною»10 хв

Мета: навчати позитивно та конструктивно спілкуватися з дитиною.

Стаття до теми: «Що не можна забороняти дитині: дев’ять акцентів для батьків»

Хід: практичний психолог зауважує, що батькам складно зрозуміти, як саме виховувати дитину, коли всі навколо дають поради. Але всі погоджуються з істиною: якщо цінувати індивідуальність дитини, то вона виросте впевненою в собі й щасливою. А для цього батьки мають дотримуватися у спілкуванні з дитиною певних принципів.

III. Завершальна частина

Вправа «Підбиття підсумків роботи» 10 хв

Мета: рефлексувати, підбити підсумки роботи, одержати зворотний зв’язок.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам підбити підсумки роботи на занятті. Учасники за бажанням відповідають, чи справдилися їхні очікування. Потім практичний психолог читає вірш Ірини Супрун.

Мій улюблений світ — без насильства,
Без жорстокості, болю і зла,
Де народом заспівана пісня
Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ — без насильства,
Де немає страждання й війни,
Де розквітла калина барвиста
Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ — це не казка,
А реальне щасливе життя,
Бо, звільнивши наш світ від насильства,
Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни
Без страждань заживе кожне місто,
Скажуть люди всієї країни:
Україна — це світ без насильства.

Вправа «Усмішка по колу» 5 хв

Мета: зняти психоемоційне напруження.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам стати кружка й взяти одне одного за руки. Кожен по черзі має усміхнутися сусіду праворуч і побажати щось приємне.
 

Принципи конструктивного спілкування з дитиною Пам’ятка для батьків Поважайте дитину. Ввічливі прохання ліпші за накази. Не робіть за дитину те, що вона вміє і може зробити сама. Не карайте дитину за будь-яку провину. Вона почуватиметься винною в усьому. Підтримуйте дитину й не забороняйте їй висловлювати почуття. Так вона стане впевненою у собі. Привчайте до побутових справ — вона стане впевненішою і самодостатнішою. Якомога частіше давайте змогу обирати: що вона хоче одягнути, якого кольору рюкзак їй купити, як провести вихідні тощо. Не говоріть дитині, що вона неправа в якомусь питанні. Немає неправильної відповіді — є різні точки зору. Запитайте, чому вона так думає, і «підштовхніть» до інших варіантів. Якщо вважаєте свою дитину «складною», дайте собі чесну відповідь: «Підтримував я дитину?», «Довіряв їй?». Пам’ятайте, що дитині потрібна свобода. Але поясніть їй, що свобода і вседозволеність — це не те саме. Не лякайте дитину страшними наслідками її «провин». Навчайте нічого не боятися. Не соромте дитину за невдачі. Підведіть її до думки, що негаразди допомагають стати ліпшими. Пам’ятайте, що покарання принижує обох: того, хто карає, і того, кого карають. Конструктивно домовляйтеся замість заборон і покарань. Дитина має бути впевнена, що її голос важливий.

Колір, як ліки

Заспокоїтися допомагає – зелений
Стабілізує настрій – салатовий
Збалансує емоції – бірюзовий
Додасть впевненості і надійності – темно зелений
Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить – помаранчевий
Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика – жовтий
Креативність простимулює – лимонний
Активує бажання рухатися вперед – червоний
Підвищить працездатність, зміцнить волю – червоно-оранжевий
Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості – жовто-оранжевий
Надихне і активує життєві процеси – малиновий (амарантовий)
Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження – червоно-фіолетовий (фуксія)
Додасть упевненості в собі, порушить бажання – фіолетовий
Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя – ліловий (аметистовий)
Гармонізує, приведе до ладу «Я» – синій
Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе – темно – синій (індиго) колір сновидінь
Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями – блакитний
Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття – рожевий
Організовує і структурує життєві процеси – чорний
Позбавить від негативних думок – білий
Перезавантажити свої статки допоможе – сірий
Очиститися від образ і розчарувань допоможе – коричневий

З 03 вересня 2018 року в усіх школах країни стартувала реформа «Нова Українська Школа». НУШ - це нові стандарти та зміст освіти, наскрізний процес виховання, інтегрований підхід, новій освітній простір.

Успішності подальшого навчання учнів 1-х класів Нової Української Школи сприяє адаптаційний період. Перші дні, перші тижні, першій місяць навчання в 1-му класі – важливий етап для створення атмосфери довіри та взаємозацікавленості. Саме в перший місяць навчання приділяється увага знайомству, коротким розповідям про власні захоплення, улюблені ігри тощо. Відбувається знайомство з шкільним освітнім простором. Значну частину освітньої діяльності рекомендовано проводити за межами класної кімнати – на свіжому повітрі, у русі.

Тому не поспішайте вкладати в руки дітей підручники. Надайте їм можливість адаптуватися.

Цьогоріч школи самостійно обирали підручники для учнів 1-х класів. Учителі ознайомилися з електронними версіями оригінал-макетів підручників, що розміщені в Репозитарії, і надали пропозиції директору для прийняття рішення щодо вибору підручників за кожною назвою. Так, завдяки педагогічній свободі, вчителями Києва обрано букварики 11 авторів. Таке різноманіття підручників є лише в двох регіонах України. У нашому місті найбільшою популярністю користується буквар К.І. Пономарьової (замовлено 12350 примірників). Найменше вчителів обрали буквар В.І. Наумчука - 230 примірників (для двох шкіл).

На сьогодні всі 100% замовлених букварів К.І. Пономарьової вже доставлено до шкіл. Упродовж адаптаційного періоду заклади освіти отримають решту підручників. То ж, шановні батьки! Не поспішайте за ними до крамничок та магазинів. Усі першокласники їх отримають безкоштовно.

Шановні вчителі, приділіть особливу увагу збереженню та зміненню здоров’я учнів, створенню психологічно комфортної атмосфери в класі. Віднині на перших етапах навчання підручники учням не потрібні.

Детальніше про навчальні матеріали для роботи з першокласниками в адаптаційний період можна ознайомитися за посиланням:

https://mon.gov.ua/…/navchalni-materiali-dlya-roboti-z-pers…

Роль психолога в НУШ

Практичний психолог закладу та/або установи освіти здійснює: психологічне забезпечення освітнього процесу; психологічний супровід психічного, розумового, соціального і фізичного розвитку здобувачів освіти; психологічну діагностику та аналіз динаміки психічного, розумового і соціального розвитку здобувачів освіти; психологічний супровід адаптації до умов освітнього процесу; реалізацію розвивальних, профілактичних, просвітницьких, корекційних програм з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти; консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу з питань навчання, виховання здобувачів освіти, особистісного та професійного розвитку тощо; роботу з постраждалими від насильства дітьми тощ

Практичний психолог закладу та/або установи освіти бере участь в: освітній діяльності, спрямованій на забезпечення всебічного розвитку здобувачів освіти як особистості та найвищої цінності суспільства, їх талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству; роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань; розробці та впровадженні розвивальних, корекційних програм, посiбників, методичних рекомендацiй, планів освітньої дiяльностi з урахуванням індивідуальних, гендерних, вікових особливостей здобувачів освіти, а також для осіб, які перебувають на індивідуальній та інклюзивній формі навчання. 15. Практичний психолог закладу та/або установи освіти сприяє: формуванню у здобувачів освіти відповідальної та безпечної поведінки в ситуаціях ризику, навичок здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я, готовності до самореалізації; профільному та професійному самовизначенню здобувачів освіти, формуванню життєвої компетентності; формуванню соціально-комунікативної компетентності обдарованих дітей; попередженню та профілактиці професійного вигорання педагогічних працівників; формуванню психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами; формуванню психологічної культури учасників освітнього процесу; попередженню будь-яких видів і форм насильства та конфліктів серед здобувачів освіти; формуванню небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування педагогів про випадки домашнього насильства і конфліктів серед здобувачів освіти, що стали їм відомі. 16. Соціальний педагог закладу та/або установи освіти здійснює: соціально-педагогічний супровід здобувачів освіти, колективу та мікрогруп, осіб, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах; просвітницьку та профілактичну роботу серед учасників освітнього процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому 7 числі стосовно дітей та за участю дітей, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо; вивчення та аналіз соціальних умов розвитку здобувачів освіти, мікроколективу (класу чи групи), шкільного, студентського колективу в цілому, молодіжних і дитячих громадських організацій. 17. Соціальний педагог закладу та/або установи освіти бере участь у: роботi педагогічної ради, психолого-педагогічних консиліумів, семiнарiв і засiдань методичних об’єднань; плануванні і реалізації завдань соціалізації здобувачів освіти, адаптації їх у новому колективі і соціальному середовищі; наданні допомоги дітям і сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах або потребують посиленої педагогічної уваги чи мають особливі освітні потреби, в тому числі постраждалим від насильства та військових конфліктів. 18. Соціальний педагог закладу та/або установи освіти, сприяє: взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам (законним представникам); захисту прав здобувачів освіти від будь-яких видів і форм насильства, представляє їхні інтереси у правоохоронних і судових органах тощо; формуванню у здобувачів освіти відповідальної поведінки, культури здорового способу життя, збереження репродуктивного здоров’я; попередженню конфліктних ситуацій, що виникають під час освітнього процесу, запобіганню та протидії домашньому насильству.

Функції психологічної служби: діагностично-прогностична – психолого-педагогічне вивчення чинників становлення особистості, її індивідуального розвитку; організаційно-методична – визначення стратегії, мети, завдань, планування діяльності психологічної служби та координація взаємодії учасників освітнього процесу; корекційно-розвиткова – система впливів, спрямованих на подолання визначених проблем, труднощів, шкідливих звичок, негативних емоційних станів тощо у здобувачів освіти; здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та інтелектуальному розвитку і поведінці, подолання різних форм девіантної поведінки; сприяння розвитку освітніх, інтелектуальних, загальних, спеціальних та соціальних здібностей, формування мотивації до освітньої діяльності у здобувачів освіти; надання 9 психолого-педагогічної допомоги здобувачам освіти з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності; консультативна – допомога у вирішенні проблем щодо розвитку, виховання, навчання та формування психологічної і соціальної компетентності учасників освітнього процесу; просвітницько-профілактична – поширення психологічних знань, виявлення фактів порушення прав дитини, вжиття заходів щодо подолання негативних чинників, які впливають на життєзабезпечення дитини, її моральний та соціальний розвиток, профілактика та попередження негативних впливів; соціально-захисна – здійснення соціально-педагогічного супроводу учасників освітнього процесу, які опинилися у складних життєвих обставинах, перебувають у кризових ситуаціях (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо); захист конституційних прав і статусу, законних інтересів здобувачів освіти.

Напрями діяльності працівників психологічної служби: діагностика – виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні; профілактика – своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі; корекція – усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку здобувачів освіти, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища, схильності до залежностей та правопорушень, різних форм девіантної поведінки; навчальна діяльність – форма активного співробітництва, направлена на удосконалення, розвиток, формування особистості; консультування – багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу; зв’язки з громадськістю – діяльність, спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління; просвіта – формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Практичний психолог та соціальний педагог здійснюють діяльність 10 як у закладі освіти (психологічна просвіта, діагностична, консультативна, освітня діяльність, обробка результатів досліджень тощо), так і за його межами (підготовка до проведення заходів, оформлення робочої документації, планування, звітність, робота у навчально-методичних та наукових центрах, громадських організаціях тощо)

Працівник психологічної служби зобов’язаний: знати чинне законодавство щодо діяльності психологічної служби у системі освіти та інші нормативно-правові акти, пов’язані з його діяльністю; будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри, у тісній співпраці з усіма учасниками освітнього процесу; застосовувати у роботі психологічний і соціологічний інструментарій, рекомендований для використання; бути компетентним і постійно збагачувати знання у межах своєї компетенції; надавати психологічну допомогу за запитами учасників освітнього процесу; уникати будь-яких неофіційних взаємин з учасниками освітнього процесу; інформувати учасників освітнього процесу про результати проведених психологічних обстежень, їх значення і можливості подальшого використання (за винятком особистої інформації), про свою діяльність на основі об’єктивних і точних даних таким чином, щоб не зашкодити професії; здійснювати індивідуальну діагностику, корекцію за запитом учасників освітнього процесу, отримавши письмову згоду батьків (законних представників). Зазначена згода може бути відкликана у будь-який момент; виконувати функції та надавати оцінювальні судження щодо учасників освітнього процесу, зокрема щодо їх поведінки, особистих рис, відповідності соціальним нормам, з неупередженістю; використовувати науково обґрунтовані методи і технології професійної діяльності; поважати професійну компетентність своїх колег та представників суміжних професій; популяризувати соціально-психологічні знання; поважати гідність здобувачів освіти; виконувати свої посадові обов’язки в межах своїх повноважень; нести особисту відповідальність за результати і наслідки своєї професійної діяльності; пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків (законних представників); 11 постійно підвищувати свій професійний рівень; знати вимоги державних стандартів щодо забезпечення освітнього процесу, основні напрями і перспективи розвитку освіти, психологопедагогічної науки. 8. Працівник психологічної служби має право: визначати різні види робіт з огляду на потреби закладу, установи; планувати діяльність відповідно до рекомендацій методичних установ психологічної служби; ознайомлюватися з документами, скаргами, що містять оцінювання його роботи, надавати щодо них роз’яснення; захищати професійну честь і гідність; здійснювати індивідуальну освітню (наукову, творчу, мистецьку тощо) діяльність за межами закладу освіти; отримувати методичну допомогу, в тому числі й супервізію та інтервізію, підвищувати кваліфікацію, здійснювати перепідготовку; вільно обирати освітні програми, форми навчання, заклади освіти, установи і організації, інших суб’єктів освітньої діяльності, що здійснюють підвищення кваліфікації та перепідготовку працівників психологічної служби; відмовитись від виконання розпоряджень керівника (директора) в тих випадках, коли вони суперечать професійно-етичним принципам, та виконання діяльності, не передбаченої трудовим договором, посадовими обов’язками та планом роботи

Положення про психологічну службу у системі освіти України