Учіть дитя не стусанами, а хорошими словами, або Протидіємо насиллю над дитиною в сім’ї

Світлана Дубовикпрактичний психолог Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Луганська обл. 

Якось один знайомий у соціальній мережі попросив друзів поділитися досвідом — які методики народної педагогіки вони вважають актуальними у спілкуванні з дітьми. З-поміж цілком адекватних відповідей була одна, що вразила: "Різка й пасок". Жарт це був чи ні — невідомо. Та факт лишається фактом: жорстоке поводження з дитиною — не рідкість. Адже часто батьки плутають методи виховання зі звичайним насильством, намагаються бути "розпорядниками" життя власної дитини. У такій сім’ї вона не знає іншого ставлення, тому не може правильно оцінити ситуацію, вважає себе винною й не захищається. Як запобігти насильству над дитиною в сім’ї?

Більшість дітей асоціює слово «сім’я» з безпекою, комфортом і затишком. Але в деяких дітей асоціації діаметрально протилежні. Для них сім’я — небезпечне місце, оскільки вони є жертвами власних батьків.

Стаття до теми: «Коли хочеш як ліпше, або Як негативні інтервенції батьків впливають на дітей»

Жорстокість з боку найрідніших людей завдає непоправної шкоди психічному та фізичному здоров’ю, негативно впливає на усе подальше життя дитини. Часто батьки в такий спосіб її «виховують». При цьому вони впевнені, що цей «стиль виховання» корисний для дитини. Пояснення в таких батьків різні — одні не хочуть «зіпсувати» дитину, другі — виправдовуються розмовами про дисципліну й суворе виховання.

Дорослі називають такі причини, що провокують їх на насильство над дитиною:

• погана поведінка;
• неуспішність у школі;
• невиконання батьківських доручень;
• власні гнів, стрес і роздратування тощо.

Іноді один з батьків просто спостерігає за знущанням другого над своєю дитиною.

В Україні фізичне покарання й досі вважають звичайною практикою, хоча суспільство категорично заперечує жорстоке поводження з дітьми й різні форми насилля з боку дорослих. Відповідно до Сімейного кодексу України батьки мають право використовувати такі методи виховання дитини, які вважають за потрібне. Але в чинному законодавстві немає чіткого визначення меж можливого. Через таку невизначеність батьки порушують права дітей.

Звернути увагу батьків на проблему насильства над дитиною в сім’ї пропонуємо під час тренінгу.
  Тренінг для батьків «Протидіємо насильству разом»

Будь-яке насильство свідчить не про силу, а про її відсутність.

       Ральф Волдо Емерсон

МЕТА:

• здійснювати профілактику жорстокого поводження батьків з дітьми;
• навчати створювати сприятливі психологічні умови для виховання й розвитку дитини в сім’ї.

ЗАВДАННЯ:

• поінформувати батьків про насильство, його види та форми прояву;
• повідомити причини насильства в сім’ї і показати його наслідки;
• ознайомити з нормативними документами щодо запобігання та протидії насильства;
• сформувати мотиви позитивної міжособистісної взаємодії батьків з дитиною;
• налаштувати батьків на позитивне та конструктивне спілкування з дитиною.

ОБЛАДНАННЯ: маркери, олівці, стікери, аркуші паперу формату А4, ватман.

УЧАСНИКИ:

• практичний психолог (тренер);
• батьки учнів.

ТРИВАЛІСТЬ: 2,5 год

І. Вступна частина

Інформаційне повідомлення «Чи актуальна тема тренінгу?» 5 хв

Мета: ознайомити учасників з темою та завданнями тренінгу.

Хід: практичний психолог повідомляє батькам, що жорстоке поводження — це головна причина дитячого травматизму та смертності в усьому світі. При цьому деякі батьки впевнені, що покарання та заборони «виховують» дитину, сприяють соціалізації та засвоєнню суспільних норм. Насильство батьків над своєю дитиною проявляється по-різному.

Практичний психолог наголошує на важливості обраної теми і закликає протидіяти насильству разом.

Вправа-привітання «Знайомство» 10 хв

Мета: познайомити учасників та залучити їх до самопрезентації, налаштувати на активну роботу в групі.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам по черзі називати своє ім’я та основну рису свого характеру. Наприклад: «Мене звати Іван. Я завжди чесний» або «Мене звати Катерина. Я добра».

Вправа «Правила роботи групи» 5 хв

Мета: визначити та узгодити правила роботи групи для ефективної співпраці.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам сформулювати правила роботи групи для ефективної співпраці. Учасники висловлюють свої пропозиції, обговорюють їх, а практичний психолог записує на ватмані або на дошці.

Орієнтовні правила роботи в групі:

• Говорити по черзі.
• Не перебивати.
• Дотримуватися регламенту.
• Бути позитивним.
• Говорити «Я», а не «Ми».
• Висловлюватися за принципом «Тут і тепер».

Вправа «Очікування» 10 хв

Мета: визначити очікування учасників від тренінгу.

Хід: практичний психолог нагадує учасникам мету та завдання тренінгу. Він пропонує їм відповісти на запитання:

• Про що я хочу дізнатися?
• Які вміння я хочу отримати?

Відповіді учасники записують на стікерах. Відтак практичний психолог проводить обговорення. Учасники залишають стікери у себе до завершення тренінгу.

ІІ. Основна частина

Інформаційне повідомлення «Що таке насильство?» 10 хв

Мета: ознайомити учасників з термінами «насильство», «домашнє насильство».

Хід: практичний психолог пропонує учасникам пояснити, як вони розуміють термін «насильство». Учасники озвучують свої думки, а практичний психолог підбиває підсумок і наводить визначення польського фахівця з питань запобігання домашньому насильству Луїса Аларкона (Luis Alarcon): насильство — це дії, які чинить одна або кілька осіб. Ці дії мають характерніознаки, зокрема вони:

• здійснені свідомо і спрямовані на досягнення певної мети;
• завдають іншій особі шкоду — фізичну, моральну, матеріальну тощо;
• порушують права і свободи особи;
• унеможливлюють ефективний захист жертви насилля, бо той, хто його здійснює, має значні переваги — фізичні, психологічні, адміністративні тощо.

Практичний психолог пропонує групі дати проективне визначення терміна «домашнє насильство». Потім відбувається обговорення, і тренер підсумовує, що сім’я — це група осіб, пов’язаних шлюбом, народженням дітей, фактом усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які проживають разом, ведуть спільне господарство і мають взаємні права та обов’язки.

Домашнє насильство — це певні свідомі дії одного члена сім’ї по відношенню до другого, що порушують конституційні права і свободи людини та шкодять її розвитку, фізичному, психічному або моральному здоров’ю.

Найчастіше насильством і порушенням прав дитини вважають фізичну розправу. Але насильницькими з боку батьків можна вважати й такі дії, коли вони:

Несправедливість досягається двома способами: або насильством, або обманом.

        Марк Тулій Цицерон

• знущаються;
• завдають шкоди здоров’ю;
• навіюють страх;
• вживають образливі прізвиська;
• соромлять;
• залякують поліцією, церквою, спецшколою, колонією, психіатричною лікарнею тощо;
• порушують статеву недоторканість;
• ізолюють;
• контролюють спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним з батьків;
• використовують як передавача інформації під час конфлікту в сім’ї;
• контролюють поведінку за допомогою грошей;
• ігнорують;
• не задовольняють основні потреби;
• використовують як засіб економічного торгу під час розлучення;
• погрожують залишити в певному місці;
• погрожують фізичною розправою;
• поводяться з дитиною як із прислугою;
• не повідомляють про важливі рішення, що безпосередньо стосуються подальшого життя дитини.

Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження з дитиною:

• фізичне;
• сексуальне;
• психічне;
• нехтування основними потребами дитини.

Робота в колі «Прояви насильства в сім’ї» 20 хв

Мета: інформувати про види та форми жорстокого поводження з дитиною в сім’ї і проаналізувати причини домашнього насильства.

Хід: практичний психолог інформує учасників, що насильство в сім’ї у юридичному аспекті — це правопорушення або злочин, який здійснює один член сім’ї з іншими членами сім’ї або особами, котрі визнані як члени сім’ї.

Фізичне насильство — найпоширеніша форма насилля над дитиною. У сім’ях дорослі вдаються до фізичного насильства здебільшого з «виховною» метою. Деякі батьки вважають допустимим бити дитину паском чи іншими підручними предметами, давати ляпаси. Внаслідок цього виникає замкнуте коло: дитина порушила поведінку — батьки з «виховною» метою зчинили фізичне насильство — дитина почала поводитися ще гірше.
 

Приклад Деяким дорослим виправдовувати насильство над своєю дитиною «виховною» метою не потрібно: вони вчиняють його через низький рівень самоконтролю, прагнення домінувати, гнів, роздратованість тощо.

Відповідно до Сімейного кодексу фізичне покарання дитини батьками, а також використання ними інших методів і видів покарання, що принижують особисту гідність дитини, заборонене (ч. 7 ст. 150).

Дитина, яка зазнає фізичних покарань, вважає, що її не люблять, відчуває страх, сором, ненависть, приниження, образу тощо. Вона стає агресивною, часто говорить неправду, схильна до крадіжок, тривожна, не вміє співпереживати, у неї низька самооцінка. Ймовірність, що така дитина куритиме, вживатиме алкоголь і наркотики, також збільшується.

Про те, що дорослі жорстоко поводяться з дитиною, свідчать:

• розлад сну;
• відсутність апетиту;
• енурез;
• енкопрез;
• часті вірусні захворювання;
• дивні харчові вподобання — листя, трава, крейда, пісок, грунт тощо.

Дитина, яка потерпає від фізичного насилля, не може самостійно розв’язувати проблеми, шукає підтримку в асоціальних компаніях, схильна до суїцидів, втеч з дому та бродяжництва.

Про насильство над дитиною свідчать такі ознаки:

• фізичні — синці, опіки, рани та інші зовнішні пошкодження, а також пошкодження внутрішніх органів, які не можуть бути наслідками нещасних випадків;
• психічні — боязливість, негативізм, агресивність до людей і тварин;
• поведінкові — страх фізичного контакту з іншими людьми та приховування причини травмування, плаксивість, суїцидальні спроби.

Сексуальне насильство — навмисне маніпулювання тілом дитини як сексуальним об’єктом, її залучення до сексуальних дій з дорослими для їхнього задоволення або певної вигоди.

До сексуального насилля над дитиною відносять такі дії:

• статеві зносини з нею та її згвалтування;
• задоволення статевого потягу в неприродний спосіб;
• домагання дитини;
• залучення до проституції та порнобізнесу;
• демонстрування порнографії;
• фотографування оголених частин тіла дитини;
• імітування статевого акту стосовно іншої дитини;
• підглядання за статевими органами дитини, коли вона про це не підозрює;
• оголення перед дитиною статевих органів, сідниць;
• торкання інтимних частин тіла дитини;
• мастурбація у присутності дитини.

Розрізняють три типи примусу дитини до сексуальних дій — фізичний, емоційний і вольовий.

Про те, що дитина постаждала або періодично страждає від сексуального насилля, свідчить таке:

• захворювання, що передаються статевим шляхом;
• вагітність;
• страх будь-якого фізичного контакту;
• нічні жахи;
• сексуальні ігри;
• сексуальна поведінка;
• депресія;
• проституція;
• безладне статеве життя.

Скачайте брошуру «Тут мене не торкайся»

Навчіть дитину швидко реагувати на сексуальні дії щодо себе за допомогою «правила трусиків»: частин тіла, які прикривають трусики або купальник, ніхто не має права торкатися. Що раніше дитина дізнається про «правило трусиків», то ліпше.

Психічне насильство — постійні або періодичні обра́зи, погрози, приниження чи залякування дитини. Дорослі, які здійснюють психічне насильство над дитиною, часто говорять неправду, не виконують своїх обіцянок, висувають надмірні вимоги до дитини, що не відповідають їхнім віковим можливостям, акцентують увагу на недоліках дитини та неприязні до неї.

Наслідки психічного насильства — затримка мовного та психофізіологічного розвитку дитини, формування шкідливих звичок та асоціативних рис характеру. У дитини, яка зазнає емоційного насилля, — депресивні стани, безпорадність, поступливість, боязнь інших людей та невміння спілкуватися; страх темряви та нічні жахи; нервовий тик, енурез.

Якщо дорослі нехтують потребами дитини, не дбають про неї, часто залишають без нагляду, то в дитини порушується емоційний стан і з’являється загроза її здоров’ю або розвитку.

Ознаки, що свідчать про занедбаність дитини:

• постійно стомлений або сонний вигляд;
• санітарно-гігєнічна недоглянутість;
• відставання у фізичному розвитку;
• затримка мовного й моторного розвитку;
• голод;
• асоціальна поведінка тощо.
   

Батьки можуть чинити психічне насильство над дитиною взагалі без слів, за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

Економічне насильство — умисне позбавлення дитини житла, одягу та іншого майна, коштів, нехтування її потребами.

Форми економічного насильства:

• псування речей або їх крадіжка;
• відбирання їжі;
• шантаж, вимагання грошей;
• примус до жебракування і бродяжництва;
• експлуатація праці дитини;
• заборона відвідувати свята, кінотеатри тощо.

Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III гарантоване право дитини на захист від усіх форм насильства. Держава захищає дитину від усіх форм фізичного і психічного насильства, обра́з, недбалого і жорстокого поводження, експлуатації, сексуальних дій, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.

Вправа «Форми домашнього насильства» 10 хв

Мета: проаналізувати види та форми жорстокого ставлення до дитини в сім’ї.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам утворити чотири групи. Кожна група має визначити ознаки певного виду насильства, а потім озвучити їх для всіх учасників.

Вправа «Веселка» 5 хв

Мета: зняти психоемоційне напруження учасників.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам уявити веселку, по черзі пройти під нею, торкнутися її кольорів. Потім він залучає їх обмінятися враженнями й відчуттями.

Вправа «Портрет насильника» 10 хв

Мета: навчити оцінювати ситуацію ризику домашнього насильства.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам утворити 2-3 групи. Вони мають намалювати на аркуші чи описати вербально збірний портрет домашнього насильника. Потім представники кожної групи по черзі «презентують портрет».

Практичний психолог підсумовує, що насильник здебільшого — це людина з «двома обличчями». За межами дому — це доброзичлива і з вигляду порядна людина, а вдома — тиран. Насильники виявляють підвищену агресивність, роздратування, ревнощі. Часто агресивність посилюється через вживання алкоголю, наркотичних речовин. Серед насильників багато людей із психічними відхиленнями. Зазвичай над ними теж знущалися в дитинстві, тому вони засвоїли стереотип агресивної поведінки й поводяться так само.

Вправа «Чи є насильство в моєму житті»10 хв

Мета: навчати оцінювати ситуацію ризику та протидіяти жорстокому ставленню.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам проаналізувати, чи має місце насильство у їхньому житті та в житті їхньої дитини. Відповісти на це запитання можна подумки, намалювати, записати на аркуші. Практичний психолог залучає до обговорення лише тих учасників, які виявлять бажання.

Робота в колі «Виховання чи жорстоке поводження» 10 хв

Мета: навчати діяти у виховних ситуаціях відповідно до норм права.

Хід: практичний психолог зачитує твердження про виховання дітей. Учасники мають оцінити, чи є в них ознаки жорстокого поводження з дитиною, та обгрунтувати це.

Орієнтовні твердження для обговорення:

• Дитина має завжди слухатися дорослих і робити тільки те, що їй скажуть.
• З дитиною неможливо ні про що домовитися. Вона нічого не розуміє, якщо не проявити суворості або фізичної сили.
• Дитині не слід ні в чому відмовляти, нехай робить, що хоче.
• Добре, якщо дитина чогось боїться: страх — це хороший інструмент виховання.

Вправа «Міфи і правда про насильство в родині» 10 хв

Мета: обговорити стереотипні висловлювання про насильство в сім’ї.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам погодитися із твердженням чи спростувати його. Свої думки учасники мають аргументувати.

Картинки в цій статті — інтерактивні.

Клікайте на них, щоб перевернути.

Інформаційне повідомлення «Законодавство, що тебе захистить»10 хв

Мета: ознайомити учасників з нормативними документами щодо запобігання насильству.

Хід: практичний психолог ознайомлює учасників із законодавчими актами України про запобігання насильству. Він зауважує, що людина може зупинити насильство, яке бачить удома, у школі, на вулиці. Іноді вона не усвідомлює, що втягнута в коло насильства, оскільки не знає, що певні насильницькі акти щодо неї порушують її права, честь і гідність, не знає своїх прав, як зихистити себе.

Практичний психолог інформує батьків про органи та установи, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:

Від сварки до бійки — один крок.

 Українське прислів’я

• служби у справах дітей;
• уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
• органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
• органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
• центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
• суди;
• прокуратура;
• уповноважені органи з питань пробації.

Допомогу постраждалим особам надають такі заклади:

• центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• притулки для дітей;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
• соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
• центри соціально-психологічної допомоги;
• територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
• інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

Інформаційне повідомлення «Як спілкуватися з дитиною»10 хв

Мета: навчати позитивно та конструктивно спілкуватися з дитиною.

Стаття до теми: «Що не можна забороняти дитині: дев’ять акцентів для батьків»

Хід: практичний психолог зауважує, що батькам складно зрозуміти, як саме виховувати дитину, коли всі навколо дають поради. Але всі погоджуються з істиною: якщо цінувати індивідуальність дитини, то вона виросте впевненою в собі й щасливою. А для цього батьки мають дотримуватися у спілкуванні з дитиною певних принципів.

III. Завершальна частина

Вправа «Підбиття підсумків роботи» 10 хв

Мета: рефлексувати, підбити підсумки роботи, одержати зворотний зв’язок.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам підбити підсумки роботи на занятті. Учасники за бажанням відповідають, чи справдилися їхні очікування. Потім практичний психолог читає вірш Ірини Супрун.

Мій улюблений світ — без насильства,
Без жорстокості, болю і зла,
Де народом заспівана пісня
Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ — без насильства,
Де немає страждання й війни,
Де розквітла калина барвиста
Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ — це не казка,
А реальне щасливе життя,
Бо, звільнивши наш світ від насильства,
Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни
Без страждань заживе кожне місто,
Скажуть люди всієї країни:
Україна — це світ без насильства.

Вправа «Усмішка по колу» 5 хв

Мета: зняти психоемоційне напруження.

Хід: практичний психолог пропонує учасникам стати кружка й взяти одне одного за руки. Кожен по черзі має усміхнутися сусіду праворуч і побажати щось приємне.
 

Принципи конструктивного спілкування з дитиною Пам’ятка для батьків Поважайте дитину. Ввічливі прохання ліпші за накази. Не робіть за дитину те, що вона вміє і може зробити сама. Не карайте дитину за будь-яку провину. Вона почуватиметься винною в усьому. Підтримуйте дитину й не забороняйте їй висловлювати почуття. Так вона стане впевненою у собі. Привчайте до побутових справ — вона стане впевненішою і самодостатнішою. Якомога частіше давайте змогу обирати: що вона хоче одягнути, якого кольору рюкзак їй купити, як провести вихідні тощо. Не говоріть дитині, що вона неправа в якомусь питанні. Немає неправильної відповіді — є різні точки зору. Запитайте, чому вона так думає, і «підштовхніть» до інших варіантів. Якщо вважаєте свою дитину «складною», дайте собі чесну відповідь: «Підтримував я дитину?», «Довіряв їй?». Пам’ятайте, що дитині потрібна свобода. Але поясніть їй, що свобода і вседозволеність — це не те саме. Не лякайте дитину страшними наслідками її «провин». Навчайте нічого не боятися. Не соромте дитину за невдачі. Підведіть її до думки, що негаразди допомагають стати ліпшими. Пам’ятайте, що покарання принижує обох: того, хто карає, і того, кого карають. Конструктивно домовляйтеся замість заборон і покарань. Дитина має бути впевнена, що її голос важливий.