вівторок, 7 липня 2020 р.

Соціально незахищені діти. Як допомогти в умовах карантину

Із початку року в Україні збільшилася кількість дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
Соціальні працівники і правоохоронці з початком карантину фіксують збільшення випадків насильства над дітьми.
Багато дітей зі всієї України опинилися фактично в замкненому просторі. З іншого боку, карантин показав, що повернення дітей у родини з інтернатів можливе. І соціальні працівники, і психологи стверджують, що головне – бути небайдужими і відповідальними.
Як допомогти родинам, які опинилися в скруті, на які маркери звертати увагу нам усім – дізнавалася журналістка “Нової української школи”.

РЕАКЦІЇ НА КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ І ЯК ЦЕ ВПЛИВАЄ НА ДІТЕЙ

Координаторка напряму з роботи з дітьми й підлітками Інституту психології здоров’я Наталя Пашко працює з дітьми різного віку, з підлітками й дорослими. Особливо фокусується на темі щодо наслідків пережитих складних подій і насильства.
Розповідає, що є певні реакції на події з категорії кризових і стресових.
Перша хвиля реакції була після оголошення карантинних обмежень. Але тоді для багатьох ще складно було переорієнтуватися.
“Коли відбувається неприйняття тих обставин, які змінюються. Це нормальна реакція нашої психіки на обставини, які змінюються. Потрібен час для адаптації. У кожного були свої стратегії пристосування”.
Друга хвиля реакції – ввімкнення механізмів виживання, зокрема й страх заразитися, страх розповсюдження.
“Дітей на майданчиках уже ставало менше. Якщо виходили на прогулянки, то з дорослими, більше часу проводили вдома”.
Третя хвиля реакції – коли батьки почали помічати, що щось із дитиною не так. Ця ситуація могла бути ще до карантину – але батьки її не помічали. Або ж загострилися моменти виживання – потрібно було десь додатково шукати роботу, або хтось із дорослих втратив роботу.
Діти потрапляли в ситуацію ризику, коли залишалися без догляду. Частішали випадки онлайн-насильства, або коли дитину не доглядали і вона отримала травму.
“Були випадки, коли дітей залишали на сусідів, а вони виявилися небезпечними дорослими для дітей. Такі ситуації з’являлися через місяць-півтора дедалі більше”.
Соціальні працівники і правоохоронці з початком карантину фіксують збільшення випадків насильства над дітьми. Фото: автор – shutter2u, Depositphotos
Взаємодія, виживання й адаптація в дітей до певних умов залежить від контакту з дорослим. Коли дорослі й діти залишилися в ізоляції в одному приміщенні, коли не можна відвідувати інші заклади, уся взаємодія відбувалася в межах сім’ї – тоді активніше проявилися й загострилися ситуації, які раніше не помічалися через те, що всі не так багато часу проводили одне з одним.
“Якщо певні конфлікти були невирішеними, то вони загострились. Якщо були питання загрози насильства, то це підвищувало ступінь повторюваності цих випадків. Ми створили спільноту психологів, де можна було звернутися за безплатною психологічною допомогою”.
Наталя розповідає: якщо спочатку дзвінків було мало, то через місяць від початку карантину звернень стало суттєво більше.

ПРОБЛЕМИ ІНТЕРНАТІВ

Національна директорка з розвитку програм “СОС Дитячі містечка Україна” і голова правління ГО “Українська мережа за права дитини” Дар’я Касьянова розповідає: про те, що під час карантину дітей з інтернатів повернули додому, вона дізналася випадково. Було занепокоєння через те, що не зовсім вдало спрацювала координація рішень та дій Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики.
Наслідки були відчутними в регіонах. За словами Дар’ї Касьянової, не скрізь департаменти освіти проінформували служби у справах дітей і центри соціальних служб для дітей і молоді про те, що вони повертають дітей у родини.
“Ми до цього багато років чули про те, що інтернати рятують дітей, зокрема й від недолугих батьків, яких не позбавлено батьківських прав. За три місяці ми побачили, що нічого критичного в цих родинах не відбулося. Є інформація, що 70 дітей було забрано з родин і вони повернулися або в свої інтернати, або в центри соціально-психологічної реабілітації. Але це 70 дітей із 42 тисяч“.
Здебільшого, повертали дітей назад до інтернатних закладів через повторне насильство. Однак, на думку Дар’ї Касьянової, карантин показав, що реформа інтернатних закладів, а саме – повернення дітей у родини, може здійснюватися навіть в екстремальних умовах.
“У родинах, які ми відвідуємо, я не приховуватиму, є, звісно, бідність. Але з іншого боку, бідність не є причиною для вилучення дитини з родини й бідність не є причиною – чому дитину направляють в інтернат”.
Якщо родина бідна, але немає насилля над дитиною, алкоголізму, наркозалежності, то головне завдання – допомагати цій родині, щоби дитина росла в сім’ї.
На фоні карантину актуалізувалася ще одна проблема: рівень освіти в інтернатних закладах дуже слабкий. У тих родинах, куди дитина повернулася, також було важко організувати дистанційне навчання через брак ґаджетів.

СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД

Важливо забезпечити сім’ї, які потрапили в складні життєві обставини, соціальним супроводом, вчасно промоніторити, надати допомогу, підтримати.
“Ми теж побоюємось, щоби проблеми – психологічні, фінансові – не йшли вглиб родин. Зараз стоїть завдання швидко відстежити ці сім’ї, щоби там було безпечно для дитини, щоби не було загрози її здоров’ю і життю. Є ризики, що проблеми можуть поглиблюватися через економічну кризу. Не факт, що батьки збережуть роботу”, – каже Дар’я Касьянова.
Без якісної соціальної роботи буде багато проблем і повернень дітей в інтернати, переконана Дар’я.
Служби у справах дітей мають зробити якісне оцінювання безпеки й потреб сім’ї із СЖО – зокрема, чи потребує дитина лікування або спеціальної освіти. Необхідно відстежити ресурсність батьків.
За словами Дар’ї Касьянової, одна з найбільших проблем – нестача спеціалістів соціальної роботи.
“На всю країну їх усього 2-3 тисячі. Їх потрібно більше, і є певні стандарти. Наприклад, у нашій організації СОС Дитячі містечка один соціальний працівник опікується не більше ніж 50-ма дітьми”.
Потрібно навчати й підвищувати кваліфікацію соціальних працівників.
У великих містах можуть працювати Громадські організації і на умовах соціального контракту чи замовлення виконувати функцію соціального супроводу, переконана Дар’я Касьянова.
“У кожному ОТГ повинні бути спеціалісти соціальної роботи, служби підтримки, і їхня зарплата має бути конкурентною. Це важка праця. Адже соціальний працівник, який допомагає людям із СЖО, сам не може бути в СЖО. Це правило соціальної роботи“.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЬ ПО ДОПОМОГУ

Під час карантину побільшало спільнот, куди можна було звернутися за безоплатною психологічною і правовою допомогою. Поліція також почала створювати додаткові канали комунікації.
Є державні і громадські гарячі лінії з надання психологічної допомоги щодо протидії домашньому насильству. Наприклад, Ла Страда, Громадські організації Конвіктус і Право на здоров’я надають соціальні квартири чи гуртожитки.
Щочетверга та щоп’ятниці в період карантину і посткарантину психологи, педагоги та логопеди СОС Дитячі Містечка Україна проводять безплатні онлайн-консультації.
Скористатись ними можуть: прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, усиновлювачі, багатодітні батьки, одинокі батьки; ті, хто планують всиновити дитину.
Соціально незахищені родини. Як допомогти в умовах карантину
Якщо родина бідна, але немає насилля над дитиною, алкоголізму, наркозалежності, то головне завдання – допомагати цій родині, щоби дитина росла в сім’ї. Фото: автор – Mizina, Depositphotos
Безкоштовну психологічну діагностику дітей у випадках насильства, розлучень здійснює Міський центр дитини (Київ). За консультацію можуть звертатись прийомні батьки, усиновителі.
Також можна звертатись у Клініки, дружні до молоді. Це заклади, які надають медико-соціальну та психологічну допомогу дітям і молоді на основі дружнього до них підходу, рекомендованого ВООЗ, Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ); на принципах доступності, добровільності, доброзичливості, конфіденційності, анонімності та неосудливого ставлення до відвідувачів.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Після повернення з інтернатів дуже важко працювати з дітьми, надати їм віру в себе, переконати, що їх можуть любити.
“Я вважаю, що інтернат має бути крайнім заходом, коли вже всі кроки, щоби залишити дитину в родині, були зроблені”, – каже Дар’я Касьянова.
Важлива роль громадськості – щоби не було байдужості на всіх рівнях, щоби був об’єктивний моніторинг із певною періодичністю.
Кількість дітей, які страждають у сім’ях, можуть оцінити достатня кількість соціальних працівників. Треба, щоби працював соціальний ланцюжок: родина, соціальний працівник, сімейний лікар, вчитель.
“Лише в цьому випадку можна мати реальну картину”, – стверджує Дар’я.
1. Перша і головна рекомендація – не бути байдужим.
“Якщо тебе щось непокоїть, то краще перестрахуватися – поставити питання, з’ясувати, ніж пройти повз і зробити вигляд, що все мине. В умовах карантину пройти повз важко, бо всі у закритому просторі. Збільшується кількість випадків насилля. Але з іншого боку – нам всім чути, що відбувається поряд. Якщо ми не живемо за великими парканами, ми чуємо, коли хтось кричить. Можливо, треба втрутитися”.
2. Соціальна робота – це не робота одного соціального працівника. Це велика й важлива робота. Вона складається із взаємодії багатьох служб – охорони здоров’я, освіти, соціального захисту. Це мережа, яка пересікається з родиною й дитиною. Усі учасники цього ланцюга мають бути небайдужими і звертати увагу на певні ознаки – хто прийшов із дитиною, як із нею розмовляють, чи доглянута дитина. На відхилення треба реагувати.
3. Допомагати родині на ранній стадії, коли з’явилася одна проблема, набагато простіше її вирішити, ніж розв’язати клубок труднощів.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”

середа, 17 червня 2020 р.

Розвиток навичок рефлексії та позитивної самооцінки

Відео до вправи «Маска змін» 
(Дубілевська Н.С., методист НМК ПТО у Кіровоградській області)



 
Вправа «Маска змін» 
Обладнання: аркуш формату А4, фарби, пензлі, кольорові олівці.
 I етап - згадати свій стан, коли Вам страшно. Що відбувається з Вашим обличчям? Як рухаються Ваші мімічні м’язи? Намалювати маску стану, коли страшно. Маска може виглядати як завгодно, займати будь-яку площу на аркуші. Слідкувати за своїми почуттями та відчуттями на рівні тіла (5-7 хв.)
II етап - обрати пташку або звіра, яка/який має ресурс. Ця тварина може уособлювати в собі певну протилежність страху. Для когось обрана тварина асоціюється з відважністю, сміливістю, героїзмом, для когось - зі спокоєм, рівновагою…Нанести фрагментарно на маску елементи обраного звіра або птаха, як би промовляючи про себе: «Він мені підвладний, я можу ним керувати!!!». Придумати індіанське ім’я своїй роботі (10-12 хв.).
III етап – описати зображення маски з елементами тварини, акцентуючи увагу на почуттях, які виникали в процесі її створення; відзначити, якими ресурсними якостями наділена маска.



Вправа «Пізнай самого себе» 
Обладнання: аркуші паперу формату А4 та А3, фарби, пензлі, олівці, аудіопрогравач, запис твору А. Рубінштейна «Мелодія».
 І етап - зручно сісти, заплющити очі, розслабитися. Дихання глибоке, спокійне, через ніс. Прислуховується до своїх емоцій, відчуттів в тілі. Таке попереднє налаштування триває у середньому 1-3 хв.
ІІ етап - розплющити очі і , використовуючи вказані матеріали, створити малюнок, який би передавав тривожний стан (можуть бути як абстрактні, так і конкретні образи).
ІІІ етап - після завершення першого малюнку знову заплющити очі і, перебуваючи у зручному положенні, концентрувати свою увагу на внутрішніх відчуттях. У цей час звучить музика А. Рубінштейна «Мелодія» (середня тривалість твору, в залежності від особливостей виконання, 3-4 хв).
 ІV етап - після завершення прослуховування музики іще деякий час зосередитися не внутрішніх відчуттях, потім розплющити очі і відобразити свій психоемоційний стан у малюнку.
V етап - записати почуття та думки у ході виконання творчої роботи, до та під час прослуховування музики. Примітка. Можна створити декілька малюнків із одночасним прослуховуванням музичного твору.

четвер, 16 квітня 2020 р.

Приклади активних методів релаксації на уроках



Методика «Земля, повітря, вогонь і вода»
Учні за командою вчителя зображають один зі станів - повітря, землю, вогонь і воду.
Повітря
Учні починають дихати глибше, ніж зазвичай. Вони встають і роблять глибокий вдих, а потім видих. Кожен уявляє, що його тіло, немов велика губка, жадібно вбирає кисень з повітря. Усі намагаються почути, як повітря входить в ніс, відчути, як воно наповнює груди і плечі, руки до самих кінчиків пальців; як повітря струмує в області голови, в обличчя; повітря заповнює живіт, область тазу, стегна, коліна і йде далі - до кісточок, підошв і кінчиків пальців.
Учні роблять кілька глибоких вдихів і видихів. Можна запропонувати всім пару раз позіхнути. Спочатку це виходить швидше штучно, але іноді після цього виникає справжній позіхання. Позіхання - природний спосіб компенсувати недолік кисню. (Позіхання може використовуватися і по-іншому: ви можете на першій зустрічі запропонувати позіхати свідомо, щоб група швидше «підбадьорилася»).
Земля
Тепер учні повинні встановити контакт із землею, «заземлитися» і відчути впевненість. Учитель разом з учнями починає сильно тиснути на підлогу, стоячи на одному місці, можна тупотіти ногами і навіть пару раз підстрибнути верх. Можна потерти ногами підлогу, покрутитися на місці. Мета - по-новому відчути свої ноги, які знаходяться найдалі від центру свідомості, і завдяки цьому тілесному відчуттю відчути більшу стабільність і впевненість.
Вогонь
Учні активно рухають руками, ногами, тілом, зображуючи язики полум'я. Учитель пропонує всім відчути енергію і тепло в своєму тілі, коли вони рухаються подібним чином.
Вода
Ця частина вправи становить контраст з попередньою. Учні просто уявляють собі, що кімната перетворюється в басейн, і роблять м'які, вільні рухи у «воді», стежачи за тим, щоб рухалися суглоби - кисті рук, лікті, плечі, стегна, коліна.
Примітка. Якщо вчитель сам бере участь у цій вправі, крім користі для себе, він допоможе також невпевненим і сором'язливим учням активніше брати участь у вправі.

Багато релаксаційних вправ дуже прості, а головне - абсолютно нешкідливі. Наприклад, описані нижче вправи допомагають швидко заспокоїтися і взяти себе в руки.

Дихальна вправа
  • Вдихніть, повільно видихніть, потім також повільно зробіть глибокий вдих.
  • Затримайте дихання на чотири секунди.
  • Знову повільно видихніть і повільно зробіть глибокий вдих.
  • Затримайте дихання на чотири секунди і видихніть.
  • Повторіть цю процедуру шість разів, і ви переконаєтеся, що стали спокійніше.

Вправа «Задуй свічку»
  • Зробіть глибокий спокійний вдих, набираючи в легені якомога більше повітря.
  • Витягнувши губи трубочкою, повільно видихніть, як би дуючи на свічку, при цьому тривало вимовляєте звук «у-у-у».
Повторіть вправу 5-6 разів.

Вправа «Ледача кішечка»
  • Підніміть руки вгору, потім витягніть вперед, потягніться, як кішечка. Відчуйте, як тягнеться тіло.
  • Потім різко опустіть руки вниз, одночасно на видиху вимовляючи звук «а!».
Також повторіть вправу кілька разів.

Ефект цих вправ - в заспокоєнні і позбавленні від напруги.

Наступний спосіб релаксації - це м'язове розслаблення. Пропоную вправи, які підходять як дорослим, так і дітям. Їх можна виконувати разом з учнями на будь-якому уроці під час фізкультхвилинки. Особливо підходять дітям вправи на розслаблення м'язів плечового пояса і рук. Таким чином діти можуть швидко і ефективно відпочити після напруги, пов'язаної із виконанням письмових робіт. Будь-яка вправа повторюється 5-6 разів.

Вправа «Струшуємо воду з пальців»
  • Прийміть вихідне положення: руки зігнуті в ліктях долонею вниз, кисті пасивно звисають.
  • Швидким і безперервним рухом передпліччя трясти кистями, як ганчірочками (5-10 секунд).
Перед вправою корисно дітям міцно стиснути кисті в кулак, щоб ясніше відчувалась різниця в напруженому і розслабленому стані м'язів.

Вправа «Лимон»
  • Опустіть руки вниз і уявіть собі, що в правій руці знаходиться лимон, з якого потрібно вичавити сік.
  • Повільно стискайте якомога сильніше праву руку в кулак. Відчуйте, як напружена права рука.
  • Потім киньте «лимон» і розслабте руку.
Виконайте цю ж вправу лівою рукою. Виконання вправи з дітьми може супроводжуватися наступним віршем-інструкцією:
                                                      Я візьму в долоню лимон.
                                                      Відчуваю, що круглий він.
                                                      Я його злегка стискаю -
                                                      Сік лимонний вичавлюю.
                                                      Все в порядку, сік готовий.
                                                      Я лимон кидаю, руку розслаблюю.

Регулярне виконання вправ на розслаблення допомагає збудженим, неспокійним дітям поступово стати більш врівноваженими, уважними і терплячими; загальмовані і скуті діти можуть придбати впевненість і бадьорість.

Розслаблятися можна не тільки за допомогою дихальних технік і вправ на м'язову релаксацію. Можливо і розслаблення через образи - так звані візуалізації - зорові уявлення.

Наші образи мають над нами певну владу. Вони можуть бути деструктивними (руйнують) і чинити негативний вплив на наше життя. Наполегливо плекаючи їх у своїй свідомості, - наприклад, представляючи себе хворим, безпомічним, нещасним, - ми дійсно збільшуємо ймовірність хвороб і нещасть. Адже кожен з нас діє відповідно до наявного «образом себе». І якщо ми «бачимо» себе сумним або злим, то більшу частину часу будемо саме засмучуватися і злитися.

Але образи можуть бути і позитивними, що викликають стан упевненості, спокою, радості, сили.

Наприклад, для розслаблення можна використовувати такі образи:
  • Ви ніжитеся на пухнастій хмарці, яка м'яко обволакує ваше тіло
  • Ви гойдаєтеся на хвилях, і ваше тіло відчуває спокій і невагомість
  • Ви лежите на нагрітому піску - на березі моря або океану, чуєте легкий шум хвиль і відчуваєте світло і тепло сонячних променів.

Далі приклади традиційних текстів вправ на м'язову релаксацію з використанням зорових образів.

Вправа «Птах розправляє крила»
Уявіть, що ви - птах, крила якого міцно стиснуті. З'єднайте лопатки, напружте спину так сильно, як тільки можете. Ви відчуваєте напругу. А тепер повільно, не поспішаючи, звільняйте свої м'язи. Ваші крила розправляються. Стають сильними і легкими, невагомими. Ви відчуваєте розслаблення.
Повторіть вправу 5-7 разів.

Вправа «Роздувати кулю»
Уявіть, що у вас в руках туго надута повітряна куля. Ви тримаєте її в руках. Відчуйте її пружну поверхню. Куля продовжує роздуватися, ви насилу утримуєте її, тому що вона рветься у височінь. Ваші пальці напружені. Ви з останніх сил утримуєте її. Уявіть, що ця куля - ваша проблема. Відпустіть її - нехай летить. Покладіть руки на коліна. Закрийте очі і зробіть глибокий вдих і довгий видих. І ще раз вдих і довгий видих. Дихайте легко і спокійно. А тепер потягніться всім тілом і відкрийте очі.

Нескладні тексти педагог може складати сам - і для «особистого користування», і в допомогу гімназистам. Головне - щоб слова були позитивно забарвленими (уникайте частинок «не») та відповідали ситуації. Наприклад, можна використовувати такі навіювання: «Я спокійний. Я впевнений у собі. У мене все вийде. Я зможу досягти своєї мети». Або: «Я відпочиваю. Моє тіло розслабляється. Мені тепло і спокійно».

Образи для релаксації можуть бути і більш складними. Деякі вправи схожі на цілі подорожі, кінцева мета яких - гарний настрій і самопочуття.

Для релаксації можна вибирати спокійну музику, гарний вплив на організм надає прослуховування музичних композицій, що не містять слів і розділених один від одного шумом прибою. Така музика по-справжньому творить чудеса.

Приклад найулюбленіших вправ релаксації

«Диригент»
Встаньте, потягніться і приготуйтеся слухати музику, яку я зараз включу. Зараз ми будемо не просто слухати музику - кожен з вас представить себе диригентом, який керує великим оркестром (включається музика):
"Уявіть собі енергію, яка тече крізь тіло диригента, коли він чує всі інструменти і веде їх до чудової загальної гармонії. Якщо хочете можете слухати із закритими очима. Зверніть увагу на те, як ви самі при цьому наповнюється життєвою силою. Вслухайтеся в музику і починайте в такт їй рухати руками, як ніби ви керуєте оркестром. Рухайте тепер ще й ліктями і всією рукою цілком... Нехай в той час як ви дирижуєте, музика тече через усе твоє тіло. Диригуй всім своїм тілом і реагуй на чутні вами звуки кожен раз по-новому. Ви можете пишатися тим, що у вас такий хороший оркестр! Зараз музика скінчиться. Відкрийте очі і влаштуйте собі самому і своєму оркестру бурхливі оплески за такий чудовий концерт".

«Сніжинки»
"Ви потрапили в чарівний зимовий ліс. Чудовий морозний день. Вам приємно, ви відчуваєте себе добре, дихайте легко і вільно. Уявіть, що ви легкі, ніжні сніжинки. Ваші ручки легкі-легенькі - це тонкі промінчики сніжинки. Ваше тіло теж легке-легке, як ніби воно снігове. Подув легкий вітерець, і сніжинки полетіли. З кожним вдихом і видихом ви все вище і вище піднімаєтеся над чарівним лісом. Лагідний вітерець ніжно гладить маленькі, легкі сніжинки .... (Пауза - погладжування дітей). Вам добре, приємно. Але ось прийшла пора повертатися в цю кімнату. Потягніться і на рахунок «три» відкрийте очі, посміхніться ласкавому вітерцю і один одному".

«Порхання метелика»
Уявіть собі прекрасний літній день. Ви лежите на зеленому лузі. Навколо все спокійно і тихо. Вам тепло і затишно, ви дихаєте легко і спокійно. Уявіть собі, що ви - легкі метелики з великими красивими крилами. Ваші ручки легкі-легені - це крила метелика. І тіло ваше теж стало легке-легке, змахнули крильцями і полетіли. З кожним вдихом і видихом ви все вище і вище парите в повітрі. Легкий вітерець ніжно гладить ваші крильця .... (Пауза - погладжування дітей). Вам добре, приємно. Але ось прийшла пора повертатися в цю кімнату. Потягніться і на рахунок «три» відкрийте очі, посміхніться ласкавому вітерцю і один одному.

«Політ птаха»
Ви знаходитесь на літньому ароматному лузі. Над вами тепле літнє сонце і високе блакитне небо. Ви відчуваєте себе спокійними і щасливими, дихайте легко і вільно. Високо на небі ви бачите птицю, парить у повітрі. Вона вільно ширяє в повітрі, крила її розпростерті в сторони. Уявіть собі, що цей птах - ви. Уявіть, яке легке ваше тіло і як повільно ви парите в повітрі. Ваші крила легкі, ви насолоджуєтеся свободою, прекрасним відчуттям ширяння, дотиком легкого, ніжного вітерця ... (пауза - погладжування дітей). Вітерець пестить, погладжує вас ... А тепер повільно змахніть крилами і наближайтеся до землі. Ось ми і знову на землі, в цій кімнаті. Посміхніться один одному.

Пам'ятайте, що в класі має бути відповідний мікроклімат (нормальна температура, свіже повітря, раціональне освітлення, відсутність неприємних звукових подразників), урок не повинен бути одноманітним і монотонним, методи і прийоми повинні сприяти активізації ініціативи і творчого самовираження, повинні мати місце оздоровчі моменти (фізкультхвилинки, гумор, похвала). Але не забувайте слів Костянтина Ушинського: «Учитель! Пам'ятай, твоя посмішка коштує тисячу слів». Урок слід закінчувати спокійно, не затримувати учнів, не перевантажувати домашнім завданням.

Шановні колеги, бережіть себе, поменше хвилюйтеся і практикуйте релаксацію - це піде всім на користь.

Соціально незахищені діти. Як допомогти в умовах карантину

Із початку року в Україні збільшилася кількість дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Соціальні працівники і правоохоронці...