понеділок, 22 квітня 2019 р.

«ПРОТИДІЯ ЦЬКУВАННЮ»

Поняття «булінґ» походить від англійського слова «bully», що означає хуліган, забіяка. Це людина, яка використовує свою силу і владу, щоб налякати або заподіяти шкоду слабшим людям. 
Англійське слово «bullying» означає агресивну поведінку людини з вищим статусом стосовно іншої людини, яка має нижчий статус. Мета – заподіяти людині моральну або фізичну шкоду, принизити її і так утвердити свою владу.
Єдиного визначення булінґу не існує. Але всі дослідники, соціологи та правознавці говорять про усвідомлені повторювані негативні дії з боку особи з метою завдати шкоди або залякати іншу людину.такий спосіб затвердити свою владу та вищий статус.
Найпоширенішими формами булінґу є:
  • Словесні образи, глузування, обзивання, погрози
  • Образливі жести або дії, наприклад, плювки.
  • Залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити.
  • Ігнорування, відмова від спілкування, виключення з гри, бойкот.
  • Вимагання грошей, їжі, речей. Умисне пошкодження особистого майна жертви.
  • Фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук. Будь-які інші дії, що завдають болю і навіть тілесних ушкоджень).
  • Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки, коментарі в чатах), поширення чуток і пліток.
Зазвичай, у ситуацію булінґу потрапляють діти, які відрізняються від загальної маси,і стосовно яких ісють стереотипи та упередження.
Стереотип — стале, спрощене уявлення про кого- або що-небудь.
Упере́дження — хибна думка, яка складається щодо кого-, чого-небудь наперед, без ознайомлення. Та пов’язане з нею відповідне ставлення.
На підставі стереотипів виникає явище утиску.
Утиск — небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їхньої людської гідності за певними ознаками. Або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
Коли утиск порушує права людини або дитини лише тому що вона відрізняється за якоюсь ознакою — це дискримінація.
Дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, спрямовані на обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за певними ознаками. Наразі в законодавстві України визначені такі ознаки: раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать, вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, сімейний та майновий стан, місце проживання, мовні ознаки.
Для повної картини треба звернути увагу на гендерні стереотипи. Загальні гендерні стереотипи, які школярі привносять у шкільний простір з повсякденного життя, можуть мати сексуалізований характер.
Агресивні прояви міжстатевого спілкування учнів середніх шкіл пов’язані з найбільш розповсюдженою моделлю гендерної соціалізації молодого покоління. Її основною ознакою є глибоко вкорінені в свідомість і діючі гендерні стереотипи.
Водночас, ми пам’ятаємо, що гендер — поняття культурне й соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві.
Наприклад, у нашому суспільстві чоловіки не можуть проявляти слабкість, емоційність, вони повинні були лідерами. Жінки мають бути лагідними, акуратними, турботливими, їм дозволена емоційність. 
У ситуації булінґу бере участь три сторони: жертва, агресор або агресори та спостерігачі. Через повторюваність негативних дій, поступово для всіх сторін ситуація стає звичною. 
Щоб вчителям та батькам було легше визначити небезпеку для дитини, виділяють три головні чинники, що допомагають знайти дітей групи ризику:
Перший чинник: провокуючі особливості жертви (все, чим дитина відрізняється);
Другий чиннник: множинний стрес. І діти агресори, і жертви мають безліч проблем: від соціальних негараздів і конфліктів у сім'ї, до проблем зі здоров’ям та труднощів комунікації з однолітками;
Третій чинник: стигматизація за етнічними або фізіологічними особливостями дитини.
Стигматизація – це негативне виокремлення людини або групи людей за якоюсь ознакою, з відповідним набором соціальних негативних реакцій на цю людину або групу людей. При цьому певні характеристики не беруться до уваги. 
Cтигма — це властивість, на підставі якої формується негативний стереотип. Наприклад, усі роми крадуть, усі діти з інвалідністю не можуть стати членами колективу, хлопчики вірмени агресивні, усі євреї хитрі.
Крім можливих випадків дискримінації та толерування випадків дискримінації, булінґ може впливати на фізичне та психічне здоров’я учасників, їх соціальні зв’язки.
Булінґ може і повинен розглядатися як порушення прав дитини.
Необхідність захисту прав дитини виникає у будь-якому випадку, коли відбувається порушення її прав. Незалежно від того, чи усвідомлює це сама дитина.
Під захистом прав розуміється відновлення порушеного права, створення умов, які компенсують втрату прав, усунення перешкод на шляху здійснення права та інтересів.
Для доказів випадків булінґу потрібно документувати порушення прав. Документуванням можуть займатися батьки і вчителі. Доказами можуть бути свідчення учасників ситуації, зокрема, спостерігачів. Однак дітям необхідно забезпечити анонімність і безпеку.
Нормами Цивільного кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України передбачено, що саме батьки несуть цивільну та адміністративну відповідальність за порушення закону їхніми дітьми (див. стаття 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення). А в деяких випадках — навіть кримінальну відповідальність.
Оперативно відреагувати на випадок булінґу допомагає метод Фарста, який можуть використовувати вчителі за участі шкільного офіцера поліції.  Це метод залучення булерів до процесу припинення ситуації булінґу. Він складається з чотирьох кроків та виконується ініціативною групою викладачів за участі шкільного офіцера поліції.
ЗАВАНТАЖИТИ анкету для бесіди з булером (за методом Фарста) можна ТУТ.
Найкращим способом профілактики є створення кодексу правил поведінки в навчальному закладі. Обов’язковою умовою всіх профілактичних заходів щодо булінґу є співпраця та налагодження взаємин між шкільною адміністрацією, педагогами, шкільним психологом та батьками учнів, які стали учасниками булінґу, або знаходяться в групі ризику.
Головне, діти повинні знати, куди вони можуть звернутися за допомогою. Телефон національної дитячої гарячої лінії (0 800 500 225) повинен бути розміщений у доступних місцях, а діти мають розуміти як цим користуватися!
Радимо ознайомитися з такими нормативно-правовими актами:
Книги на тему цькування:
  • Лэйн Дэвид А. «Школьная травля (буллинг)» — рекомендації для створення емпіричних моделей булінґу в кожному окремому випадку для створення на їх основі стратегії втручання. Рекомендовано для широкого кола читачів.
  • Стельмах С. «Булінг у школі та його наслідки» — рекомендовано для викладачів, шкільних психологів та соціальних педагогів.
  • Андрій Богословський «Вєрочка» — коротке оповідання російською мовою про випадок цькування з погляду дитини-спосетрігача. Рекомендовано для обговорення в групах разом з психологом або соціальним педагогом.
  • Джоді Піколт «Дев’ятнадцать хвилин» — історія, заснована на реальних подіях, та розповідає про учня старшої школи в містечку Стерлінг (США ), який прийшов у школу зі зброєю і впродовж 19 хвилин вбивав дітей та викладачів. Хто він — злочинець, чи жертва? Рекомендовано для обговорення з учнями старших класах та студентами.
  • Бел Кауфман «Вверх по сходах, що ведуть вниз» — роман внучки відомого письменник Шолом Алейхема. Він майже повністю складається із записок, шкільних творів, листів та документів та описує прагнення молодої вчительки вплинути на думки та серця учнів. Рекомендований для широкого кола читачів.
  • Гевин Экстенс «Всесвіт проти Алекса Вудса» — курйозний роман про 10-річного героя, в якого влучив метеорит. Як це вплинуло на його життя і чи є спосіб щось змінити?
  • Панас Мирний «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Радимо обговорити з учнями першу частину роману, яка описує важке дитинство головного героя - Чіпки.
Фільми
  • «Чучело» (1983), режисер Ролан Быков — відомий радянський фільм про шкільне цькування, жорстокість і зраду товаришів.
  • «Клуб Сніданок» (1985), режисер Алан Хьюз — культовий фільм 80-х років минулого століття про інакшість, молодіжний бунт і підліткові проблеми.
  • «Мост в Терабітію» (2007), режисер Габор Чупо. Він піднімає проблеми дорослішання, спроби захиститися від зовнішнього жорстокого світу.
  • Проект «Задира» (2011), режисер Лі Хірш. Телевізійний проект, в якому автори досліджують життя п’яти американських школярів та їх родин впродовж навчального року і намагаються розібратися в причинах виникнення булінґу.
  • «Володар мух» (1963), режисер Пітер Брук. Це екранізація відомого роману Вільяма Джеральда Голдінга, який також рекомендуємо для читання. Група підлітків опиняється на острові, вони намагаються вижити та обирають різні стратегії для цього, що розколює групу і призводить до трагедії.
  • «Говори» (2004) режисерка Джессіка Шарзер — історія про те, як популярна учениця зазначє цькування. Фільм досліджує табуйовані теми, булінґ.
  • «Чудо»  (2017) режисер Стівен Чбоскі. Фільм про роль батьків у ситуаціях, коли  їх дитина зазнає цькування, про особливу дитину і способи вирішення конфліктів у навчальному закладі.
  • Серіал «13 причин чому» (1-2 сезони), автор Брайан Йоркі — гучний серіал про причини самогубства молодої дівчини — школярки.
Інтернет ресурси

четвер, 14 лютого 2019 р.

РАННІ ПРОЯВИ ПОРУШЕННЯ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

Нижче наведено основні ознаки порушення мовлення у дітей (вікові межі вказані приблизно):
На кінець 1 місяця життя малюк не плаче перед годуванням;
На кінець 4 місяця життя дитина не посміхається, коли з нею розмовляють, відсутнє гуління;
На кінець 5 місяця життя – не прислухається до музики і сторонніх звуків;
На 7 місяці життя– не впізнає голоси близьких людей, не реагує на інтонації;
На кінець 9 місяця – відсутній лепет і дитина не може повторити звукосполучення і склади, наслідуючи інтонацію дорослого;
На кінець 10 місяця малюк не махає головою на знак заперечення чи рукою на знак прощання;
В 1 рік – не говорить ні слова і не виконує прості прохання («дай», «покажи»);
В 1,4 роки – не називає маму «мамою, а тата «татом»;
В 1,9 роки – не говорить 5-6 осмислених слів;
В 2 роки – не показує частини тіла, які дитині називають, не виконує прохання типу «іди в кімнату і принеси м’яч», не впізнає близьких людей на фотографіях;
В 2,5 роки – не знає різниці між поняттями «великий» і «малий»;
В 3 роки – не може переказати короткі віршики і казки, не може визначити який з предметів більший, не називає свого імені;
В 4 роки – не знає назв кольорів, не може розказати жодного віршика.
Батьки часто порівнюють мовлення дитини з рівнем розвитку мовлення її ровесників чи з членами сім’ї, і, безумовно, їх починає турбувати той факт, якщо дитина відстає в мовленнєвому розвитку. Існує думка про те, що «хлопчики починають говорити пізніше»,  або батьки уповають на те, що «мама (тато) також тільки після 3 років заговорила (заговорив)». Інколи лікарі дійсно радять почекати, але проконсультуватися з логопедом і виконувати його рекомендації варто.
Буває так, що дитина говорить на своїй мові. Без сумніву має місце і «гав-гав» замість «собака» і навіть якесь незрозуміле слово,  зовсім не схоже по звучанню до потрібного, але такі слова не повинні складати весь словниковий запас дитини.
Якщо дитину в 3 роки розуміє тільки мама, то це привід для обов’язково звернення до спеціалістів.

вівторок, 15 січня 2019 р.

Учіть дитя не стусанами, а хорошими словами, або Протидіємо насиллю над дитиною в сім’ї

Світлана Дубовикпрактичний психолог Литвинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, Луганська обл. 

Якось один знайомий у соціальній мережі попросив друзів поділитися досвідом — які методики народної педагогіки вони вважають актуальними у спілкуванні з дітьми. З-поміж цілком адекватних відповідей була одна, що вразила: "Різка й пасок". Жарт це був чи ні — невідомо. Та факт лишається фактом: жорстоке поводження з дитиною — не рідкість. Адже часто батьки плутають методи виховання зі звичайним насильством, намагаються бути "розпорядниками" життя власної дитини. У такій сім’ї вона не знає іншого ставлення, тому не може правильно оцінити ситуацію, вважає себе винною й не захищається. Як запобігти насильству над дитиною в сім’ї?
Більшість дітей асоціює слово «сім’я» з безпекою, комфортом і затишком. Але в деяких дітей асоціації діаметрально протилежні. Для них сім’я — небезпечне місце, оскільки вони є жертвами власних батьків.
Стаття до теми:
«Коли хочеш як ліпше, або Як негативні інтервенції батьків впливають на дітей»

Жорстокість з боку найрідніших людей завдає непоправної шкоди психічному та фізичному здоров’ю, негативно впливає на усе подальше життя дитини. Часто батьки в такий спосіб її «виховують». При цьому вони впевнені, що цей «стиль виховання» корисний для дитини. Пояснення в таких батьків різні — одні не хочуть «зіпсувати» дитину, другі — виправдовуються розмовами про дисципліну й суворе виховання.
Дорослі називають такі причини, що провокують їх на насильство над дитиною:
  • погана поведінка;
  • неуспішність у школі;
  • невиконання батьківських доручень;
  • власні гнів, стрес і роздратування тощо.
Іноді один з батьків просто спостерігає за знущанням другого над своєю дитиною.
В Україні фізичне покарання й досі вважають звичайною практикою, хоча суспільство категорично заперечує жорстоке поводження з дітьми й різні форми насилля з боку дорослих. Відповідно до Сімейного кодексу України батьки мають право використовувати такі методи виховання дитини, які вважають за потрібне. Але в чинному законодавстві немає чіткого визначення меж можливого. Через таку невизначеність батьки порушують права дітей.
Звернути увагу батьків на проблему насильства над дитиною в сім’ї пропонуємо під час тренінгу.
  Тренінг для батьків «Протидіємо насильству разом»
Будь-яке насильство свідчить не про силу, а про її відсутність.
       Ральф Волдо Емерсон
МЕТА:
  • здійснювати профілактику жорстокого поводження батьків з дітьми;
  • навчати створювати сприятливі психологічні умови для виховання й розвитку дитини в сім’ї.
ЗАВДАННЯ:
  • поінформувати батьків про насильство, його види та форми прояву;
  • повідомити причини насильства в сім’ї і показати його наслідки;
  • ознайомити з нормативними документами щодо запобігання та протидії насильства;
  • сформувати мотиви позитивної міжособистісної взаємодії батьків з дитиною;
  • налаштувати батьків на позитивне та конструктивне спілкування з дитиною.
ОБЛАДНАННЯ: маркери, олівці, стікери, аркуші паперу формату А4, ватман.
УЧАСНИКИ:
  • практичний психолог (тренер);
  • батьки учнів.
ТРИВАЛІСТЬ: 2,5 год
І. Вступна частина
Інформаційне повідомлення «Чи актуальна тема тренінгу?» 5 хв
Мета: ознайомити учасників з темою та завданнями тренінгу.
Хід: практичний психолог повідомляє батькам, що жорстоке поводження — це головна причина дитячого травматизму та смертності в усьому світі. При цьому деякі батьки впевнені, що покарання та заборони «виховують» дитину, сприяють соціалізації та засвоєнню суспільних норм. Насильство батьків над своєю дитиною проявляється по-різному.
Практичний психолог наголошує на важливості обраної теми і закликає протидіяти насильству разом.
Вправа-привітання «Знайомство» 10 хв
Мета: познайомити учасників та залучити їх до самопрезентації, налаштувати на активну роботу в групі.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам по черзі називати своє ім’я та основну рису свого характеру. Наприклад: «Мене звати Іван. Я завжди чесний» або «Мене звати Катерина. Я добра».
Вправа «Правила роботи групи» 5 хв
Мета: визначити та узгодити правила роботи групи для ефективної співпраці.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам сформулювати правила роботи групи для ефективної співпраці. Учасники висловлюють свої пропозиції, обговорюють їх, а практичний психолог записує на ватмані або на дошці.
Орієнтовні правила роботи в групі:
  • Говорити по черзі.
  • Не перебивати.
  • Дотримуватися регламенту.
  • Бути позитивним.
  • Говорити «Я», а не «Ми».
  • Висловлюватися за принципом «Тут і тепер».
Вправа «Очікування» 10 хв
Мета: визначити очікування учасників від тренінгу.
Хід: практичний психолог нагадує учасникам мету та завдання тренінгу. Він пропонує їм відповісти на запитання:
  • Про що я хочу дізнатися?
  • Які вміння я хочу отримати?
Відповіді учасники записують на стікерах. Відтак практичний психолог проводить обговорення. Учасники залишають стікери у себе до завершення тренінгу.
ІІ. Основна частина
Інформаційне повідомлення «Що таке насильство?» 10 хв
Мета: ознайомити учасників з термінами «насильство», «домашнє насильство».
Хід: практичний психолог пропонує учасникам пояснити, як вони розуміють термін «насильство». Учасники озвучують свої думки, а практичний психолог підбиває підсумок і наводить визначення польського фахівця з питань запобігання домашньому насильству Луїса Аларкона (Luis Alarcon): насильство — це дії, які чинить одна або кілька осіб. Ці дії мають характерніознаки, зокрема вони:
  • здійснені свідомо і спрямовані на досягнення певної мети;
  • завдають іншій особі шкоду — фізичну, моральну, матеріальну тощо;
  • порушують права і свободи особи;
  • унеможливлюють ефективний захист жертви насилля, бо той, хто його здійснює, має значні переваги — фізичні, психологічні, адміністративні тощо.
Практичний психолог пропонує групі дати проективне визначення терміна «домашнє насильство». Потім відбувається обговорення, і тренер підсумовує, що сім’я — це група осіб, пов’язаних шлюбом, народженням дітей, фактом усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, які проживають разом, ведуть спільне господарство і мають взаємні права та обов’язки.
Домашнє насильство — це певні свідомі дії одного члена сім’ї по відношенню до другого, що порушують конституційні права і свободи людини та шкодять її розвитку, фізичному, психічному або моральному здоров’ю.
Найчастіше насильством і порушенням прав дитини вважають фізичну розправу. Але насильницькими з боку батьків можна вважати й такі дії, коли вони:
Несправедливість досягається двома способами: або насильством, або обманом.
        Марк Тулій Цицерон
  • знущаються;
  • завдають шкоди здоров’ю;
  • навіюють страх;
  • вживають образливі прізвиська;
  • соромлять;
  • залякують поліцією, церквою, спецшколою, колонією, психіатричною лікарнею тощо;
  • порушують статеву недоторканість;
  • ізолюють;
  • контролюють спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним з батьків;
  • використовують як передавача інформації під час конфлікту в сім’ї;
  • контролюють поведінку за допомогою грошей;
  • ігнорують;
  • не задовольняють основні потреби;
  • використовують як засіб економічного торгу під час розлучення;
  • погрожують залишити в певному місці;
  • погрожують фізичною розправою;
  • поводяться з дитиною як із прислугою;
  • не повідомляють про важливі рішення, що безпосередньо стосуються подальшого життя дитини.
Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження з дитиною:
  • фізичне;
  • сексуальне;
  • психічне;
  • нехтування основними потребами дитини.
Робота в колі «Прояви насильства в сім’ї» 20 хв
Мета: інформувати про види та форми жорстокого поводження з дитиною в сім’ї і проаналізувати причини домашнього насильства.
Хід: практичний психолог інформує учасників, що насильство в сім’ї у юридичному аспекті — це правопорушення або злочин, який здійснює один член сім’ї з іншими членами сім’ї або особами, котрі визнані як члени сім’ї.
Фізичне насильство — найпоширеніша форма насилля над дитиною. У сім’ях дорослі вдаються до фізичного насильства здебільшого з «виховною» метою. Деякі батьки вважають допустимим бити дитину паском чи іншими підручними предметами, давати ляпаси. Внаслідок цього виникає замкнуте коло: дитина порушила поведінку — батьки з «виховною» метою зчинили фізичне насильство — дитина почала поводитися ще гірше.
 
Приклад
Деяким дорослим виправдовувати насильство над своєю дитиною «виховною» метою не потрібно: вони вчиняють його через низький рівень самоконтролю, прагнення домінувати, гнів, роздратованість тощо.

Відповідно до Сімейного кодексу фізичне покарання дитини батьками, а також використання ними інших методів і видів покарання, що принижують особисту гідність дитини, заборонене (ч. 7 ст. 150).
Дитина, яка зазнає фізичних покарань, вважає, що її не люблять, відчуває страх, сором, ненависть, приниження, образу тощо. Вона стає агресивною, часто говорить неправду, схильна до крадіжок, тривожна, не вміє співпереживати, у неї низька самооцінка. Ймовірність, що така дитина куритиме, вживатиме алкоголь і наркотики, також збільшується.
Про те, що дорослі жорстоко поводяться з дитиною, свідчать:
  • розлад сну;
  • відсутність апетиту;
  • енурез;
  • енкопрез;
  • часті вірусні захворювання;
  • дивні харчові вподобання — листя, трава, крейда, пісок, грунт тощо.
Дитина, яка потерпає від фізичного насилля, не може самостійно розв’язувати проблеми, шукає підтримку в асоціальних компаніях, схильна до суїцидів, втеч з дому та бродяжництва.
Про насильство над дитиною свідчать такі ознаки:
  • фізичні синці, опіки, рани та інші зовнішні пошкодження, а також пошкодження внутрішніх органів, які не можуть бути наслідками нещасних випадків;
  • психічні — боязливість, негативізм, агресивність до людей і тварин;
  • поведінкові — страх фізичного контакту з іншими людьми та приховування причини травмування, плаксивість, суїцидальні спроби.
Сексуальне насильство — навмисне маніпулювання тілом дитини як сексуальним об’єктом, її залучення до сексуальних дій з дорослими для їхнього задоволення або певної вигоди.
До сексуального насилля над дитиною відносять такі дії:
  • статеві зносини з нею та її згвалтування;
  • задоволення статевого потягу в неприродний спосіб;
  • домагання дитини;
  • залучення до проституції та порнобізнесу;
  • демонстрування порнографії;
  • фотографування оголених частин тіла дитини;
  • імітування статевого акту стосовно іншої дитини;
  • підглядання за статевими органами дитини, коли вона про це не підозрює;
  • оголення перед дитиною статевих органів, сідниць;
  • торкання інтимних частин тіла дитини;
  • мастурбація у присутності дитини.
Розрізняють три типи примусу дитини до сексуальних дій — фізичний, емоційний і вольовий.
Про те, що дитина постаждала або періодично страждає від сексуального насилля, свідчить таке:
  • захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • вагітність;
  • страх будь-якого фізичного контакту;
  • нічні жахи;
  • сексуальні ігри;
  • сексуальна поведінка;
  • депресія;
  • проституція;
  • безладне статеве життя.
Скачайте брошуру
«Тут мене не торкайся»

Навчіть дитину швидко реагувати на сексуальні дії щодо себе за допомогою «правила трусиків»: частин тіла, які прикривають трусики або купальник, ніхто не має права торкатися. Що раніше дитина дізнається про «правило трусиків», то ліпше.

Психічне насильство — постійні або періодичні обра́зи, погрози, приниження чи залякування дитини. Дорослі, які здійснюють психічне насильство над дитиною, часто говорять неправду, не виконують своїх обіцянок, висувають надмірні вимоги до дитини, що не відповідають їхнім віковим можливостям, акцентують увагу на недоліках дитини та неприязні до неї.
Наслідки психічного насильства — затримка мовного та психофізіологічного розвитку дитини, формування шкідливих звичок та асоціативних рис характеру. У дитини, яка зазнає емоційного насилля, — депресивні стани, безпорадність, поступливість, боязнь інших людей та невміння спілкуватися; страх темряви та нічні жахи; нервовий тик, енурез.
Якщо дорослі нехтують потребами дитини, не дбають про неї, часто залишають без нагляду, то в дитини порушується емоційний стан і з’являється загроза її здоров’ю або розвитку.
Ознаки, що свідчать про занедбаність дитини:
  • постійно стомлений або сонний вигляд;
  • санітарно-гігєнічна недоглянутість;
  • відставання у фізичному розвитку;
  • затримка мовного й моторного розвитку;
  • голод;
  • асоціальна поведінка тощо.
     
Батьки можуть чинити психічне насильство над дитиною взагалі без слів, за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

 

Економічне насильство — умисне позбавлення дитини житла, одягу та іншого майна, коштів, нехтування її потребами.
Форми економічного насильства:
  • псування речей або їх крадіжка;
  • відбирання їжі;
  • шантаж, вимагання грошей;
  • примус до жебракування і бродяжництва;
  • експлуатація праці дитини;
  • заборона відвідувати свята, кінотеатри тощо.
Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III гарантоване право дитини на захист від усіх форм насильства. Держава захищає дитину від усіх форм фізичного і психічного насильства, обра́з, недбалого і жорстокого поводження, експлуатації, сексуальних дій, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Вправа «Форми домашнього насильства» 10 хв
Мета: проаналізувати види та форми жорстокого ставлення до дитини в сім’ї.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам утворити чотири групи. Кожна група має визначити ознаки певного виду насильства, а потім озвучити їх для всіх учасників.
Вправа «Веселка» 5 хв
Мета: зняти психоемоційне напруження учасників.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам уявити веселку, по черзі пройти під нею, торкнутися її кольорів. Потім він залучає їх обмінятися враженнями й відчуттями.
Вправа «Портрет насильника» 10 хв
Мета: навчити оцінювати ситуацію ризику домашнього насильства.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам утворити 2-3 групи. Вони мають намалювати на аркуші чи описати вербально збірний портрет домашнього насильника. Потім представники кожної групи по черзі «презентують портрет».
Практичний психолог підсумовує, що насильник здебільшого — це людина з «двома обличчями». За межами дому — це доброзичлива і з вигляду порядна людина, а вдома — тиран. Насильники виявляють підвищену агресивність, роздратування, ревнощі. Часто агресивність посилюється через вживання алкоголю, наркотичних речовин. Серед насильників багато людей із психічними відхиленнями. Зазвичай над ними теж знущалися в дитинстві, тому вони засвоїли стереотип агресивної поведінки й поводяться так само.
Вправа «Чи є насильство в моєму житті»10 хв
Мета: навчати оцінювати ситуацію ризику та протидіяти жорстокому ставленню.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам проаналізувати, чи має місце насильство у їхньому житті та в житті їхньої дитини. Відповісти на це запитання можна подумки, намалювати, записати на аркуші. Практичний психолог залучає до обговорення лише тих учасників, які виявлять бажання.
Робота в колі «Виховання чи жорстоке поводження» 10 хв
Мета: навчати діяти у виховних ситуаціях відповідно до норм права.
Хід: практичний психолог зачитує твердження про виховання дітей. Учасники мають оцінити, чи є в них ознаки жорстокого поводження з дитиною, та обгрунтувати це.
Орієнтовні твердження для обговорення:
  • Дитина має завжди слухатися дорослих і робити тільки те, що їй скажуть.
  • З дитиною неможливо ні про що домовитися. Вона нічого не розуміє, якщо не проявити суворості або фізичної сили.
  • Дитині не слід ні в чому відмовляти, нехай робить, що хоче.
  • Добре, якщо дитина чогось боїться: страх — це хороший інструмент виховання.
Вправа «Міфи і правда про насильство в родині» 10 хв
Мета: обговорити стереотипні висловлювання про насильство в сім’ї.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам погодитися із твердженням чи спростувати його. Свої думки учасники мають аргументувати.
Картинки в цій статті — інтерактивні.
Клікайте на них, щоб перевернути.



Інформаційне повідомлення «Законодавство, що тебе захистить»10 хв
Мета: ознайомити учасників з нормативними документами щодо запобігання насильству.
Хід: практичний психолог ознайомлює учасників із законодавчими актами України про запобігання насильству. Він зауважує, що людина може зупинити насильство, яке бачить удома, у школі, на вулиці. Іноді вона не усвідомлює, що втягнута в коло насильства, оскільки не знає, що певні насильницькі акти щодо неї порушують її права, честь і гідність, не знає своїх прав, як зихистити себе.
Практичний психолог інформує батьків про органи та установи, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:
Від сварки до бійки — один крок.
 Українське прислів’я
  • служби у справах дітей;
  • уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;
  • органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
  • органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я;
  • центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
  • суди;
  • прокуратура;
  • уповноважені органи з питань пробації.
Допомогу постраждалим особам надають такі заклади:
  • центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • притулки для дітей;
  • центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
  • соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
  • центри соціально-психологічної допомоги;
  • територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
  • інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
Інформаційне повідомлення «Як спілкуватися з дитиною»10 хв
Мета: навчати позитивно та конструктивно спілкуватися з дитиною.
Стаття до теми:
«Що не можна забороняти дитині: дев’ять акцентів для батьків»

Хід: практичний психолог зауважує, що батькам складно зрозуміти, як саме виховувати дитину, коли всі навколо дають поради. Але всі погоджуються з істиною: якщо цінувати індивідуальність дитини, то вона виросте впевненою в собі й щасливою. А для цього батьки мають дотримуватися у спілкуванні з дитиною певних принципів.
III. Завершальна частина
Вправа «Підбиття підсумків роботи» 10 хв
Мета: рефлексувати, підбити підсумки роботи, одержати зворотний зв’язок.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам підбити підсумки роботи на занятті. Учасники за бажанням відповідають, чи справдилися їхні очікування. Потім практичний психолог читає вірш Ірини Супрун.
Мій улюблений світ — без насильства,
Без жорстокості, болю і зла,
Де народом заспівана пісня
Містить тільки хороші слова.
Мій улюблений світ — без насильства,
Де немає страждання й війни,
Де розквітла калина барвиста
Й голосінь не почуєш сумних.
Мій улюблений світ — це не казка,
А реальне щасливе життя,
Бо, звільнивши наш світ від насильства,
Можна сміло іти в майбуття.
І коли на теренах країни
Без страждань заживе кожне місто,
Скажуть люди всієї країни:
Україна — це світ без насильства.
Вправа «Усмішка по колу» 5 хв
Мета: зняти психоемоційне напруження.
Хід: практичний психолог пропонує учасникам стати кружка й взяти одне одного за руки. Кожен по черзі має усміхнутися сусіду праворуч і побажати щось приємне.
 

Принципи конструктивного спілкування з дитиною
Пам’ятка для батьків
  • Поважайте дитину. Ввічливі прохання ліпші за накази.
  • Не робіть за дитину те, що вона вміє і може зробити сама.
  • Не карайте дитину за будь-яку провину. Вона почуватиметься винною в усьому.
  • Підтримуйте дитину й не забороняйте їй висловлювати почуття. Так вона стане впевненою у собі.
  • Привчайте до побутових справ — вона стане впевненішою і самодостатнішою.
  • Якомога частіше давайте змогу обирати: що вона хоче одягнути, якого кольору рюкзак їй купити, як провести вихідні тощо.
  • Не говоріть дитині, що вона неправа в якомусь питанні. Немає неправильної відповіді — є різні точки зору. Запитайте, чому вона так думає, і «підштовхніть» до інших варіантів.
  • Якщо вважаєте свою дитину «складною», дайте собі чесну відповідь: «Підтримував я дитину?», «Довіряв їй?».
  • Пам’ятайте, що дитині потрібна свобода. Але поясніть їй, що свобода і вседозволеність — це не те саме.
  • Не лякайте дитину страшними наслідками її «провин». Навчайте нічого не боятися.
  • Не соромте дитину за невдачі. Підведіть її до думки, що негаразди допомагають стати ліпшими.
  • Пам’ятайте, що покарання принижує обох: того, хто карає, і того, кого карають.
  • Конструктивно домовляйтеся замість заборон і покарань. Дитина має бути впевнена, що її голос важливий.

« ПРОТИДІЯ ЦЬКУВАННЮ » Поняття  «булінґ»  походить від англійського слова «bully», що означає хуліган, забіяка. Це людина, яка використо...